Трикутник Карпмана: ролі та їх опрацювання

Що це таке? Трикутник Карпмана – це модель, яка допомагає пояснити поведінку людини в складних ситуаціях. Вона заснована на трьох ролях, які люди часто грають за таких обставин: переслідувач, жертва, рятувальник.

Як працює? За цією моделлю можуть існувати як 2-3 людини, так і цілі групи. Вона не обмежується романтичними зв’язками, а може зустрітися і в робочих, і в дружніх стосунках. Тому трикутник може бути корисним для розуміння вашої власної поведінки та вчинків інших людей.

Суть трикутника Карпмана

Поняття “трикутник Карпмана” в психологію ввів американський психотерапевт Стівен Карпман. Згідно з його теорією, у процесі соціальних взаємин людина грає різні ролі залежно від конкретної ситуації. Усі ці ролі можна розділити на три категорії: контролер, рятівник і жертва.

Втягнуті в конфлікт люди звикають до гучних скандалів, унаслідок чого стають від них емоційно залежними.

Розподіл ролей у трикутнику Карпмана відбувається по-різному. Це залежить від конкретної ситуації. Нерідко трапляється, що учасники змінюють образ, бажаючи бути в новій ролі. Однак перебіг подій у процесі конфлікту не трансформується. Усі дійові особи відчувають почуття втоми, незадоволеності кінцевим результатом. Вони виявляються психологічно виснаженими, їх не влаштовує життя загалом.

Трикутник Карпмана, що виникає у внутрішньосімейних стосунках, ґрунтується на бажанні зайняти лідерські позиції, невдоволенні одне одним, жалості до самого себе. Що ще сумніше, у конфлікті бувають задіяні діти, які позбавлені права вибору. Батьки роблять їх інфантильними і несамостійними, культивують у них почуття провини.

Трикутник Карпмана – не любовний, оскільки його учасниками можуть бути члени сім’ї, друзі та подруги, колеги, родичі, сусіди. Крім того, незважаючи на те, що основні ролі розподілені тільки між трьома людьми, у трикутник може бути втягнута досить велика кількість людей.

Як приклад для пояснення своєї теорії та моделі трикутника Карпман використав казку “Червона шапочка”. Головна героїня спочатку виступає в ролі рятівника: вона йде до хворої Бабусі, щоб віднести їй пиріжки. Зустрівши Вовка, вона вирішує позбавити (врятувати) його від самотності.

Під час бесіди Червона Шапочка розповідає Вовку про місце знаходження Бабусі. Ця випадковість перетворює її на жертву Вовка, який, своєю чергою, трансформується на переслідувача, який з’їв Бабусю і Червону Шапочку.

Можна припустити, що на цьому моменті казка (а з нею і конфлікт) закінчиться. Однак з’являється новий герой Дроворуб у ролі переслідувача, який розкриває Вовку черево і звільняє головних героїнь. Вовк уже виступає в ролі жертви. Казка закінчується перетворенням Червоної Шапочки на переслідувача. Щоб помститися Вовку, вона набиває його черево камінням.

Характеристики ролей у трикутнику Карпмана

Для кращого усвідомлення суті психологічного трикутника Карпмана, його роботи в реальних умовах варто описати його учасників та їхні співзалежності детальніше. Хоча наведені факти характеризують персонажа обмежено й однобоко, сутність процесу за ними можна зрозуміти.

Переслідувач (тиран, диктатор, лиходій, кат, зловмисник тощо)

Позиція цього учасника: “ти поганий, а я хороший”. Персонаж вирізняється зарозумілістю, полюбляє принижувати, викликати почуття провини і сорому. Йому властиво створювати незручні ситуації, висловлювати претензії до своїх жертв, звинувачувати їх у відсутності участі з їхнього боку. Він ставиться до життя вороже (в даний момент або постійно), оскільки вважає, що воно є джерелом його проблем. При цьому вона не хоче брати відповідальність як за себе, так і за інших.

Він перебуває завжди у владі роздратування, озлобленості, агресії та страху (іноді на підсвідомому рівні). Переслідувачу невластиво звертати увагу на людей. Він прагне їх придушити, тим самим намагаючись їхнім коштом самоствердитися. Причому тиран викликає у своєї жертви потрібні йому реакції та емоції, щоб потім її ж і звинуватити. Його поведінка непередбачувана, йому завжди потрібна жертва, з якої він буде черпати сили.

Йому не треба, щоб жертва фізично перебувала поруч. Її роль може бути відведена колишній дружині або товаришу по службі, померлим батькам, дитині, яка не бажає спілкуватися з деспотом.

Якщо тиран втрачає свою жертву, його поведінка може змінитися (не у всіх випадках). Втративши об’єкт впливу, він “купається” у своїй злості. Він щиро бажає колишній жертві всього найгіршого і радіє її невдачам. Одночасно з цим він шукає свіжу мішень для своїх нападок і претензій, бо втомлюється від відповідальності.

Рятувальник (контролер, свідок тощо)

Його позиція схожа з позицією переслідувача (“я хороший, а ти поганий”). Однак він, на відміну від тирана, прагне до знецінення жертви, а не до її приниження. У такий спосіб він отримує можливість підвищити свою самооцінку, потішити самолюбство, відчути власну перевагу.

Він уміє контролювати ситуацію. Виступає в образі заступника і благодійника або грає роль “дорослого”, поставивши жертву в позицію “дитини”.

Це роль співзалежна, оскільки рятувальник потребує подяки. Йому необхідно постійно відчувати свою перевагу, щоб підвищувати самооцінку і задовольняти своє его.

Така людина використовує в спілкуванні менторський тон. Вона постійно щось радить іншим, дратуючись, що до її рекомендацій не прислухаються. Рятувальникам здається, що вони досконально знають ситуацію, щоб дати правильну пораду. Вони думають, що в силах зробити життя іншої людини (своєї жертви) кращим.

Насправді рятувальник мало що може, користі від нього практично ніякої, оскільки сам процес порятунку – це всього лише гра. Адже справжньою його метою і завданням є самоствердження за рахунок іншої людини, а зовсім не реальна допомога. Рятувальники ведуть “полювання” на нещасних, які потребують “жилетки, щоб можна було в неї виплакатися”.

Рятувальнику необхідно постійно зберігати відчуття переваги, власної цінності та важливості, зберігаючи джерело поповнення цього відчуття. Тому він не прагне реальної допомоги, не в його інтересах налагоджувати життя своєї жертви.

Жертва (варіантів немає)

У більшості випадків цю роль людина обирає добровільно. Жертва завжди перебуває в приниженому стані, який можна охарактеризувати як “нехай буде мені погано, але зате тобі добре”. Людина сама, з доброї волі знецінює себе як особистість. Їй бракує віри в себе, що провокує її незадоволеність своїм життям, претензії та скарги на його несправедливість.

Замість того, щоб спрямувати свою енергію та сили на зміну ситуації, жертва витрачає їх на марні страждання.

Людина, перебуваючи в цій ролі, впевнена, що вона не може ніяк виправити ситуацію, у неї немає можливості ні на що вплинути. Вона інертна і “пливе за течією”, очікуючи гіршого результату. Щоб виправдати свої страхи і позицію, жертва підсвідомо шукає переслідувача (деспота) для співзалежної взаємодії та співіснування.

Часто в ролі жертви виступають жінки (хоча її можуть посідати й чоловіки), які слідують установці “я не заслуговую на любов, я на неї не варта, тому що зі мною щось не так”. Цю позицію підтверджує обраний тиран.

Рятівник, як правило, перекладає більшість проблем жертви на себе, водночас обмежуючи її особистісний розвиток. У результаті не відбувається формування та розвиток власних навичок. Жертва лише ще більше зміцнюється на думці, що не здатна сама ухвалювати рішення та діяти самостійно.

Щоб отримати емоційний струс із подальшою розрядкою, необхідно приміряти на себе образ переслідувача, рятувальника або жертви. Важливо, щоб це не вийшло за рамки розумного, коли людина, “застрягаючи” в якійсь ролі, зупиняється у своєму особистісному розвитку. У цьому разі ситуація стає по-справжньому небезпечною.

Як зрозуміти, що ви опинилися в трикутнику Карпмана

Поспостерігайте за собою і своєю поведінкою. Поставте собі запитання:

• Чи часто ви висловлюєте невдоволення життям, чоловіком, керівництвом, урядом тощо?
• Чи часто ви берете участь в обговоренні поганих новин?
• Чи надаєте допомогу порадою або дією, якщо вас про це ніхто не просив? Як часто?
• Чи часто можна від вас почути звинувачення на адресу інших людей (або уряду) через проблеми, що виникли у вас?
• Чи виникають у вас думки про те, що вам пощастило менше, ніж іншим, і як часто?

Опрацювання ролі жертви

Потрібно згадати випадки, коли ви скаржилися на життя й долю, були чимось незадоволені, обурювалися несправедливістю, тобто виступали в ролі жертви. У такі моменти ви були впевнені, що вам не під силу щось змінити, ви не можете ніяк вплинути на ситуацію.

Постарайтеся описати ці моменти й відповісти на запитання:

• Яку вигоду я отримаю від цієї позиції?
• Які обмеження я буду терпіти, якщо залишуся в цій ролі?
• Чого найбільше побоююся?
• Що мені дозволено, а що ні?

Наведемо реальні приклади:

• Якщо я граю роль жертви своїх батьків, я можу не дорослішати, мені не потрібно прагнути до заробляння грошей, немає необхідності брати відповідальність. Я можу дозволити собі не займатися вихованням своїх дітей.
• Якщо я виконую роль жертви з партнером, то можу не виходити з образу нещасної жінки, яка страждає від знущань чоловіка, його нелюбові та нерозуміння.

Як вийти з трикутника Карпмана і перестати грати роль жертви?

Необхідно спочатку продумати і прописати альтернативні стратегії (роль не жертви) власної поведінки до ситуації, що виникла, і після.

Спробувати брати відповідальність і розв’язання проблем на себе, бо саме ваші дії призводять до виникнення тих чи інших ситуацій. Від вас залежить вибір, і, якщо щось вам не подобається, ви можете відмовитися.

Потрібно почати насамперед зі зміни своєї поведінки, хоча це не завжди легко. Найімовірніше, ви повертатиметеся до попередньої ролі. Однак потрібно наполегливо й послідовно рухатися вперед. Тоді ви зможете переломити ситуацію.

Не виправдовуйтеся і не сваріть себе та інших учасників трикутника. Важливо на завершення дня аналізувати свою поведінку. Навіть якщо вам не вдалося покинути роль жертви, хваліть себе, хоча б за вміння це побачити й усвідомити. Спробуйте припустити, якою була б поведінка в цій ситуації жінки-переможниці.

Опрацювання ролі тирана

Відтворіть у пам’яті та проаналізуйте ситуації, коли ви перебували в ролі переслідувача (диктатора, тирана), відчували себе агресором, принижували людей, примушували їх соромитися й почуватися винними. Важливо опрацювати ситуації, коли ви відчували роздратування, злість, моральне задоволення від того, що пригнічуєте жертву, роблячи її безпорадною.

Дайте відповідь на такі запитання:

• Яких результатів я очікую від своєї поведінки в ролі тирана? На що можу розраховувати в реальному форматі?
• До яких наслідків (позитивних і негативних) можуть призвести дії агресора. Складіть список.

Як вийти з трикутника Карпмана і перестати грати роль агресора:

• Змалюйте в яскравих фарбах своє майбутнє життя, яке бажали б для себе. Не стримуйтеся і сміливо фантазуйте, які б стосунки ви хотіли з партнером.
• Запишіть свої дії для досягнення бажаних стосунків.
• Виробіть звичку надавати підтримку іншим людям. Навчіться оцінювати всі можливі ризики та наслідки від ваших дій. Не забувайте, що ваші уявлення про те, що добре, а що погано, не всі оточуючі підтримують. Точно так само, як і ви не у всіх випадках згодні з альтернативною думкою.
• Конфліктні ситуації та розбіжності потрібно вирішувати тільки мирно, уникаючи дратівливості, агресивності та злості.
• Важлива мотивація, а не тиск. Потрібно пояснити людині, чому буде вигідно жити по-іншому.
• Перед тим як обрушитися з претензіями, звинуваченнями та вимогами на іншу людину, бажаючи її присоромити, подумайте, якого результату ви очікуєте від своїх вчинків. Якщо вам потрібно, щоб прірва між вами збільшилася, дійте. Якщо ж ви маєте намір лише емоційно розрядитися, тоді набагато ефективнішими будуть заняття спортом, сексом, похід у лазню.
• Усвідомте, що досконалих людей немає, і змиріться з цим: кожен може помилитися.
• Не використовуйте в бесіді з партнером зарозумілий тон, не перебивайте, не прагніть давати поради без його на те бажання.

Опрацювання ролі рятувальника

Згадайте й обміркуйте ситуації, в яких ви були нав’язливі й пропонували людям допомогу у вирішенні їхніх проблем. Рятувальник і жертва співзалежні один від одного.

У цих стосунках рятувальник перебуває у вигіднішому становищі – він відчуває свою силу і владу. На його думку, він краще розбирається в житті і знає, як усі мають чинити. Але його мета – самоствердження за рахунок інших. У нього немає в планах отримання результату. Він лише бере відповідальність за життя іншого на себе, щоб відчути себе всемогутнім.

Дайте відповідь на такі запитання:

• Чому я хочу жити життям жертви, вирішуючи її проблемні завдання, що в цьому цікавого? Чим це краще, ніж заняття своєю особистістю?
• Яких результатів я чекаю після “порятунку” жертви, яка мені від цього вигода? Чи існує альтернативний спосіб отримати те саме?
• Чи можна надати допомогу жертві у становленні її самостійності?

Як вийти з трикутника Карпмана і перестати бути рятівником:

• Не слід втручатися у стосунки інших людей, якщо вони вас про це не просять.
• Не варто думати, що людина безсила і слабка. Про це можна говорити лише тоді, коли вона перебуває без свідомості.
• Не обіцяйте, що тільки ви можете вирішити її завдання. Порекомендуйте їй самій спробувати впоратися з проблемою, запропонувавши свою допомогу.
• Необхідно вселити людині впевненість у своїх силах. Важливо й самому вміти цінувати її переваги.
• Потрібно завжди розповідати про свої задуми та ідеї, надихаючи і спонукаючи до дій. За допомогою навідних запитань спробуйте переконати жертву взяти відповідальність за життя на себе. Важливо не забувати, що кожна людина знає, як стати щасливою.
• Якщо ви реально хочете допомогти, не чекайте у відповідь подяки та похвали. На думку індійського духовного вчителя Ошо, зробивши добро, потрібно кинути його у воду. Лише тоді воно повернеться відповідним добром. Не потрібно чекати оплати, якщо зробив добру справу. Добро рознесе вода, напоївши ним людей. Ті, своєю чергою, теж зроблять добро і кинуть у воду. Так воно повернеться до людини, обійшовши всю Землю.
• Підвищуйте свою самооцінку альтернативними способами, а не за рахунок інших. Визначте, що б ви хотіли зробити для самого себе.

Змінювати стратегії поведінки потрібно послідовно, і процес цей нешвидкий. Потрібно бути готовим до того, що оточуючі стануть чинити опір і влаштовувати провокації, націлені на повернення вашої колишньої ролі. Одночасно з вами змінюватимуться й учасники трикутника. Якщо один із “кутів” трикутника Карпмана ухвалює рішення вийти з нього і домагається задуманого, це мотивує і стимулює інших персонажів до роздумів і трансформацій.

Неможливий вихід із трикутника Карпмана назавжди, оскільки люди регулярно намагатимуться вас втягувати у свої нові ігри. Важливо пам’ятати про існування механізму запуску трикутника. Його суть: у разі спроби жертви перекласти відповідальність, рятувальник одразу бере її на себе. Не забувайте, що якщо вам відводять роль рятувальника, значить, незабаром вас і звинуватять у невдачах. Тому слід гарненько подумати перед тим, як допомагати комусь.