Співжиття: зручно чи неприйнятно?

Останні переписи населення показують, що заміжніх жінок у країні більше, ніж одружених чоловіків. Секрет нестиковки цифр простий. Деякі жінки вважають, що у них є чоловіки, тоді як їхні партнери такими себе не вважають. Їхнє спільне проживання – це співжиття, хоча багато хто називає таку форму зв’язку цивільним шлюбом. Утім, сьогодні в усьому світі далеко не рідкість, коли чоловік і жінка живуть разом як чоловік і дружина, не зареєструвавши стосунків.

Причин тому багато: хтось не хоче морочитися з документами і церемоніями, хтось бажає придивитися один до одного до офіційного укладення шлюбу, комусь просто не потрібен штамп у паспорті, тому що йому і так добре. Але в низці випадків співжиття – результат серйозніших психологічних проблем, коли жінка начебто і хоче заміж, та чомусь її не беруть. І якщо одні бачать у цьому плюси, то інші вважають таку форму стосунків неприйнятною. Спробуємо розібратися, хто правий, а хто ні.

Що таке співжиття

Співжиття – це спільне проживання пари на одній території без офіційної реєстрації стосунків у загсі. У наш час воно дуже поширене і викликає інтерес психологів, соціологів і фахівців у галузі сім’ї та шлюбу.

Співжиття трактується як незареєстрований союз чоловіка і жінки, які мають статеві стосунки один з одним і проживають разом.

На Заході визначення співжиття практично не відрізняється за змістом: це союз двох людей, які ведуть одне господарство без офіційного оформлення шлюбу.

Відмінності між нашим і зарубіжним розумінням терміна практично немає.

Співжиття – фактичний, або незареєстрований, шлюб. Відрізняється від звичайного не тільки відсутністю штампа в паспорті, а й низкою інших деталей, в основному юридичного характеру.

У свідомості суспільства терміни “цивільний шлюб” і “співжиття” тотожні, багато хто думає, що це синоніми. За фактом це не так.

У світській державі поняття “цивільний шлюб” з’являється на противагу вінчанню, церковному шлюбу. Тобто цивільний шлюб – це офіційний шлюб, який зареєстровано в РАГСі за певним алгоритмом із дотриманням усіх обов’язкових процедур.

Виходить, що співжиття – вид неофіційного шлюбу, а цивільний шлюб – союз, який зареєстрований і визнаний державою. Ці терміни не рівнозначні, помилкою буде використовувати їх як синоніми.

Суспільство не одразу прийшло до спокійного ставлення до співжиття. Схваленню передували інші етапи. Загалом можна виділити їх три, які проходив соціум на шляху до прийняття цього явища як нормального.

1. Перший етап – співжиття сприймалося як девіантний феномен. Такий формат стосунків могла собі дозволити лише мала частина населення, зазвичай це були мешканці міст, які мали вищу освіту та за плечима вже мали досвід шлюбу.
2. На другому етапі співжиття не відкидається суспільством, а розглядається як тимчасове явище перед укладенням офіційного шлюбу, коли люди готові стати батьками.
3. Третій етап передбачає можливість для пари зовсім відмовитися від оповіщення держави про спільне проживання. Навіть поява дітей на цій стадії не є каталізатором для походу в загс.

З точки зору етимології термін “співжиття” не обмежує кількість людей, які проживають в одному просторі, їх може бути скільки завгодно. У широкому сенсі “співжити” дорівнює “співіснувати”. Коріння поняття бере початок із латинського соhabitare (від со- “разом” + habitare “жити”).

5 плюсів співжиття

У партнерів є можливість познайомитися краще

Деякі пари розглядають співжиття як вид шлюбу. У релігійному середовищі такі стосунки неприйнятні та вважаються гріхом. Однак незважаючи на це, багато людей віддають їм перевагу як можливості до шлюбу переконатися в сумісності в сексуальному, побутовому, фінансовому планах.

Крім цього, просто почати жити разом – це легко і не вимагає додаткових вкладень, на відміну від офіційної реєстрації з паперовою тяганиною і бюрократичними перепонами. Також необов’язково проводити весільну церемонію з вагомими грошовими вливаннями з боку нареченого і нареченої. Багато хто віддає перевагу відмовитися від таких витрат і насолоджуватися одне одним безтурботно і без зайвих витрат, які не всі можуть собі дозволити.

Як бачимо, величезний плюс співжиття полягає в тому, що партнери можуть досконально пізнати один одного. Це чудова можливість випробувати стосунки на міцність перед таким серйозним кроком, як шлюб. Адже під час тривалого спільного проживання пари стикаються з різними труднощами і викликами долі. Те, як проходять складні періоди до шлюбу, впливає на ухвалення рішення про подальшу долю стосунків.

За статистикою, дедалі більше офіційно зареєстрованих союзів закінчується розлученням, тому співжиття і стало таким популярним останнім часом. Близько 60 % повнолітніх схвалюють спільне проживання до шлюбу як шанс краще пізнати другу половинку.

Фінансові переваги

Проживаючи окремо, закохані мають більше витрат: оренда житла, продукти, комунальні платежі. Перебуваючи на одній житлоплощі, пара може серйозно зменшити деякі з цих статей.

Молоді люди обговорюють обов’язки і можуть отримувати задоволення від життя, не обтяженого тяготами сімейного укладу. Співжиття – це безперечно гарний варіант для пар, які не готові з тих чи інших причин скласти клятву вірності одне одному перед державою, але хочуть проводити разом увесь вільний час.

Співжиття надає зручність

Багато закоханих починають жити разом до шлюбу, тому що не хочуть розлучатися надовго, їм подобається проводити час наодинці, засинати й прокидатися в обіймах одне одного. Ймовірно, чоловік і жінка є колегами або навчаються в одному закладі. У них спільні цілі та плани. Завдяки спільному проживанню їхнє інтимне життя стає регулярнішим, їм не потрібно узгоджувати і вибирати місце зустрічей. Співжиття дає змогу відчувати всі принади шлюбу без будь-яких перешкод.

Розвиток відповідальності

Проживаючи під одним дахом, партнери не тільки притираються в побутовому плані, розуміють, чи комфортно їм разом, а й розвивають почуття відповідальності одне перед одним. Якщо цей процес протікає успішно, стосунки переходять на вищий рівень.

В іншому разі пара розуміє, що є розбіжності, які потребують певної роботи. Якщо один із партнерів не готовий щось із цим робити, стосунки можуть закінчитися. Таким чином, співжиття допомагає уникнути в майбутньому болісного розлучення і проблем соціального характеру.

Можливість легко піти

З’їхавшись, люди оцінюють, чи подобається їм такий формат стосунків і чи готові вони прожити так усе своє життя. Якщо немає штампа в паспорті, то й не виникає особливих проблем, якщо кохання минає. Не будучи в офіційному шлюбі, партнери не мають зобов’язань повідомляти державу про своє розставання. Досить просто роз’їхатися, не відвідуючи суди та інші інстанції.

5 мінусів співжиття

Такі стосунки недовгострокові

Порівняно з офіційним шлюбом цей формат союзу може виявитися менш міцним і стабільним. Недоліки спільного проживання до розпису в загсі можуть негативно позначитися на обох партнерах. Люди, які виправдовують співжиття бажанням пізнати один одного краще, часто лукавлять або помиляються.

Статистикою підтверджується, що пари, які не дійшли до реєстрації шлюбу, здебільшого розлучаються. Це зумовлено відсутністю таких факторів, як юридичні та релігійні зобов’язання.

Є люди, які категорично відкидають можливість співжиття. Вони вважають, що тільки в шлюбі можна бути впевненим у собі та дружині, адже крім любові їх пов’язують ще й соціальні та юридичні зобов’язання. Співмешканці ж не ставляться один до одного так само серйозно і не схильні зберігати і розвивати стосунки.

Невизначеність партнерів

Ще один серйозний мінус співжиття до шлюбу. Невпевненість у спільному майбутньому підвищує рівень стресу і може викликати невдоволення життям загалом. Це негативно позначається на емоційному кліматі всередині пари.

Немає повноцінного задоволення від інтимного життя

Згідно з дослідженнями, сексуальне життя подружжя набагато якісніше, ніж у разі співжиття. До того ж люди, які дозріли до шлюбу, цінують і шанують свою половинку, менше схильні до пригод на стороні.

Очікування шлюбу

Співжиття створює відчуття незавершеності. Для одного з партнерів це може вважатися останнім етапом перед шлюбом, а інший просто живе собі на втіху, не дбаючи про майбутнє. Коли пропозиції руки і серця не надходить, жінка може відчувати незадоволеність. Така фрустрація не сприяє сприятливій атмосфері в парі. Якщо це питання постає гостро, може вибухнути скандал, на ґрунті якого пара може розійтися.

Партнери повністю не розкриваються

Незважаючи на те, що, живучи разом до шлюбу, люди проявляють себе з різних боків, показують характер і звички, зазвичай ця картина не буває вичерпною. Партнер може залишити частину інформації про себе в секреті.

Деякі пари починають розуміти і відчувати одне одного тільки через десятиліття спільного життя. Слід зазначити, що й офіційні шлюби іноді розриваються через тривалий час. Таким чином, напрошується висновок, що сенсу в співжитті до розпису в загсі немає.

Чому люди обирають співжиття

Підміна понять

Деякі жінки, які мріють про заміжжя, вважають, що, якщо назвати співжиття шлюбом, то так і буде. Але з чого раптом? У стосунків є три стадії розвитку: цукерково-букетний період, співжиття та укладення шлюбу. Ті, хто не бачить різниці і дивиться на штамп як на непотрібну умовність, помиляються.

У чоловіків і жінок поняття про спільне проживання може різнитися кардинально. Коли дівчина в мріях відправляє спільних дітей до школи, молодий чоловік просто насолоджується стосунками без зобов’язань, але з регулярним сексом. До того ж суспільство сильніше тисне саме на прекрасну половину населення, незаміжні пані викликають шквал нетактовних запитань у родичів, друзів і всіх, хто просто “повз проходив”.

Це відбувається на рівні інстинктів, які закладені в людині з початку часів. Штамп у паспорті – стримувальний фактор для обох.

Всидіти на двох стільцях

У разі співжиття чоловік отримує безліч привілеїв без зобов’язань. Він перебуває у сприятливіших умовах, має смачну їжу, випрасувані сорочки, регулярне інтимне життя. Адже жінка сприймає спільне проживання всерйоз, як репетицію шлюбу. А для чоловіка це зовсім не означає нічого, окрім приємного і зручного проведення часу, яке в будь-який момент можна перервати без особливих проблем.

Адже майно ділити не потрібно, якщо дама живе на його території, для нього взагалі практично нічого не зміниться, адже з’їжджати їй. Ніхто нікому нічого не обіцяв. А в тому, що дівчина уявила у своїй голові білу сукню і кохання до гробу, ніхто не винен.

Треба спробувати – раптом ми не підходимо одне одному

У липні 2010 року в британській газеті The Dаilу Tеlеgrаrаh було опубліковано цікаве дослідження за авторством Аннелі Руфус. Згідно з ним, якщо після невдалого співжиття людина одружується з новим партнером, такі стосунки частіше приречені на крах.

Водночас люди, які досі не жили на одній території з коханими, не ділили з ними дах і побут, схильні більше цінувати подружні зобов’язання і не готові просто розірвати узи шлюбу. А якщо після розриву людина змогла знову закохатися, отже, не виникне проблем із тим, щоб цей досвід повторити.

Хто тато? Я тато? Я так не думаю!

Жінка поза шлюбом – досить вразлива ланка. Особливо в разі незапланованої вагітності. Якщо це трапиться, ухвалювати рішення про подальшу долю дитини, звісно, доведеться майбутній матері. Але в такому разі всі наслідки і труднощі також лягають на плечі жінки.

Не всі чоловіки готові з честю і гідністю витримати таке випробування. Деякі вважають за краще втекти і не “губити свою молодість”. Якщо в разі офіційного шлюбу з колишнього чоловіка можна отримувати аліменти, то зі співмешканця ви не маєте права вимагати жодної копійки. Тим паче, якщо батьківство не доведено.

Не варто плекати ілюзій про серйозність намірів вашого партнера, якщо крім слів нічого немає. Навіть коли чоловік запевняє, що він готовий прожити з вами все життя, нарожати дітей і обсипати вас усіма благами світу, але водночас відкладає пропозицію руки і серця, не потрібно втрачати голову.

Доросла людина розуміє, що в таких серйозних справах слова мають бути підкріплені ділом і офіційними паперами. Тим паче, що державний устрій дозволяє тільки родичам отримувати інформацію про події з їхніми близькими. Це важливо пам’ятати, особливо якщо на вас чекають швидкі пологи. Цей непередбачуваний і ризикований захід не завжди закінчується випискою з кулями і фотосесією.

Будь-яка доросла людина в курсі, як все влаштовано. І якщо чоловік не веде вас до РАГСу, це означає тільки одне – він не бачить з вами майбутнього.

Коли співжиття – це нормально

Якщо ваш вибір жити без штампа в паспорті усвідомлений і продиктований лише вашим бажанням, ви знаєте і тверезо оцінюєте ситуацію, це ваше право. Може, ви й самі не готові брати на себе відповідальність за іншу людину і не впевнені, що вона – кохання всього вашого життя. Ви молоді й поки що не хочете заводити дітей, вважаєте шлюб застарілим соціальним інститутом. Тоді співжиття – ваш варіант!

Ідеально, коли у партнерів збігаються погляди на стосунки. Якщо обидва поки що не готові до шлюбу, але задоволені спільним проживанням, можна просто насолоджуватися моментом. У разі розставання не доведеться ділити майно, ходити по різних інстанціях, щоб розлучитися, повернути дівоче прізвище і замінити безліч документів.

Але це працює тільки тоді, коли не відбувається підміни понять і співжиття не називають шлюбом. Якщо все у стосунках прозоро і зрозуміло – чудово. Але коли співмешканця називають чоловіком без підстав, це дзвіночок: не всі задоволені укладом, що склався.