Конфлікти в школі: причини виникнення, способи вирішення, заходи запобігання

Чому це відбувається? Конфлікти в школі можуть бути різними. Адже тут можуть виникати сварки між учнями, між дітьми та педагогами і навіть між вчителями та батьками. Але що б не стало причиною, ігнорувати ситуацію не можна.

Чому важливо з цим боротися? Якщо не виходить запобігти розвитку конфлікту в школі, найголовніше – якомога раніше вжити всіх необхідних заходів. Інакше він може мати дуже серйозні наслідки, аж до втручання співробітників МВС.

Поняття конфлікту в школі

Що ми називаємо конфліктом? Існує два полюси розуміння цього явища. Часто, говорячи про конфлікт, мають на увазі ворожнечу, яку спричинили зіткнення інтересів, протилежні цілі, взаємовиключні норми поведінки людей.

Інший підхід – це визначення конфлікту як нормального явища, без якого неможливе суспільне життя. При цьому конфлікт має не призводити до негативних результатів, а бути чинником, що стимулює подальший розвиток взаємодій у суспільстві.

Конфлікт може бути деструктивним або конструктивним, це залежатиме від наслідків його розв’язання.

• Деструктивний конфлікт – той, унаслідок якого одна або обидві сторони не залишилися задоволені результатом, викликає нерозуміння, образи, негативно позначився на стосунках.
• Конструктивний конфлікт – той, що завершився з користю для сторін, які брали участь, приніс цінний досвід, його результат усіх задовольняє.

4 міфи про конфлікти в школі

Міф 1. У хорошій групі не може бути конфліктів

Коли справді не може виникнути конфлікт між учнями в школі? По-перше, у початковий період знайомства, коли діти ще не сформували стосунки. Діти поступово намагаються зблизитися, проявляють обережність у спілкуванні. Навіть якщо в якийсь момент ситуація загострюється, більшість дітей вважатиме за краще “не помітити” це, ніж піти на конфлікт.

По-друге, якщо дистанція між членами групи велика, і в зближенні ніхто з них не зацікавлений. Така ситуація може виникнути, якщо це тимчасове об’єднання (наприклад, група для короткочасного навчання) і її учасники досить дорослі.

Якщо ж перед нами шкільний колектив, який існує тривалий час і складається з дітей, які через вік мають невеликий соціальний досвід, то тут виникнення конфліктів неминуче. Учні можуть успішно приховувати конфлікт, так, що вчитель його не побачить, що іноді буває у старшокласників. Загалом, конфлікт є нормальною ситуацією в групі.

Міф 2. Серед молодших школярів конфлікти несерйозні

Існує популярна думка, що діти від початку є добрими істотами, позбавленими від природи агресії. Справді, конфлікти в початковій школі виникають не зі злого наміру дітей. Може статися випадкова образа або сварка, яка потім закріплюється і переростає в щось більше. Конфлікт з’являється і посилюється спонтанно.

Існує низка антиутопій на тему дитячої агресії, такі як “Володар мух”. Нині в разі шкільного конфлікту батьки найчастіше активно втручаються в ситуацію, але не завжди це призводить до позитивного результату. Незалежно від віку учасників конфлікту, навіть якщо це дошкільнята, педагог зобов’язаний контролювати ситуацію. Найчастіше буває достатньо уважно поставитися до дітей, і вони зможуть самі знайти вихід.

Міф 3. Потрібно дати дітям розібратися самостійно

Думка дуже спірна. Дійсно, такий підхід може навчити дітей знаходити рішення самостійно, і вони зможуть винести з конфлікту цінний досвід. Але часто в дітей не вистачає ресурсів для того, щоб змінити ситуацію. Тоді досвід, набутий школярами, буде негативним: вони отримують відповідальність за те, на що не можуть вплинути.

У дітей поки що невеликий соціальний досвід, у зв’язку з чим складний або затяжний конфлікт для них нерозв’язний. Щоб безпечно і делікатно вийти з нього, потрібна допомога дорослих, причому ступінь втручання потрібно правильно визначити.

Міф 4. Помітна відмінність від інших членів групи стає причиною конфлікту

Насправді, причиною конфлікту стає зіткнення інтересів. Особливості дитини (повнота, носіння окулярів, ОВЗ, погана або відмінна успішність, колір волосся тощо) тут ні до чого. В одному з колективів візьмуть дитину з тією чи іншою відмінністю і нададуть їй підтримку, а в іншому цю саму дитину зроблять ізгоєм.

Потрібно шукати причину у внутрішніх процесах, що відбуваються в колективі. Якщо в групі дітей є передумови для конфлікту, дати йому старт може будь-яка ситуація. Приміром, навіть міжнаціональні конфлікти в школі викликані саме внутрішньою напругою в групі, а не національністю учасників. Коли конфлікт проявляється у вигляді словесних принижень, злих жартів і псування майна, це називається шкільним цькуванням і такими термінами, як “булінг” і “мобінг”.

Різноманітність конфліктів у школі та причини їх виникнення

Шкільне життя стає полем для проростання різних видів конфлікту, він може статися навіть між учителями. У статті розбираються випадки протидії між різними учасниками освітнього процесу. Найчастіше вчителю буває необхідно взяти на себе роль психолога під час спілкування з учнями та колегами.

“Учень – учень”

Сварки серед дітей є звичайною подією, і в школі теж. Хоча в цій ситуації педагог не бере участі в конфлікті як одна зі сторін, але часто йому потрібно втрутитися в дитячі розбіжності.

Причиною конфлікту “учень-учень” у школі може стати:

• боротьба за лідерство;
• конкуренція;
• брехня, розпускання чуток;
• обзивання та образи;
• образи;
• неприязнь до “улюбленців” учителя;
• особиста антипатія до людини;
• інтерес до дівчинки/хлопчика без взаємності;
• суперництво за дівчинку/хлопчика;

“Учитель – батько учня”

Ініціатором конфлікту може бути як батько, так і вчитель. Можуть бути й обопільні претензії.

Що може стати причиною сутички між учителем і батьками:

• розбіжність думок про виховання дитини; невдоволення батьків методами навчання педагога;
• особиста неприязнь;
• несправедливе, на думку батьків, виставлення низьких оцінок учневі.

“Учитель – учень”

Конфлікти в школі “вчитель – учень” трапляються нерідко, оскільки учні проводять час у товаристві вчителів не менше, ніж у колі своєї родини.

Конфлікти з учителями в школі можуть статися з таких причин:

• відмінні вимоги різних вчителів до дітей;
• надмірна кількість вимог до учня;
• відсутність стабільності у вимогах учителя;
• порушення умов самим учителем;
• думка учня про оцінку вчителя, як недостатню;
• непримиренність учителя щодо недосконалостей учня;
• риси характеру вчителя або учня (запальність, байдужість, грубість).

5 кроків вирішення конфлікту в школі

Крок 1. Прислухатися до себе

Щоб не пропустити початок конфліктної ситуації, необхідно приділяти увагу своєму внутрішньому стану і прислухатися до почуттів. Інші способи на цьому етапі навряд чи допоможуть.

Що може послужити сигналом, що в групі назріває напруженість:

• у вас виникає небажання йти на урок у цей клас;
• іноді в дітей виникає незручна пауза в розмові;
• з’являється відчуття, що діти хочуть щось приховати, і це явно не сюрприз до свята;
• учні ніби уникають певної теми чи людини, переводять розмову або “засміюють”.

Крок 2. Відкрито висловлюйте свою думку

Використовуючи слова про своє ставлення до ситуації, можна виправити її, за умови що вона перебуває на початковому етапі розвитку. Можна сказати дітям, що вам неприємно слухати образи на адресу будь-кого з них, що вам шкода, що хлопці сваряться, замість того, щоб домовитися. Можна висловити своє небажання спостерігати несправедливість або жорстокість. При цьому важливо говорити щиро.

Це допомагає з кількох причин. Для багатьох школярів важливо, як до них ставиться педагог, їм хочеться бути в хороших стосунках з учителем. Найчастіше діти не можуть визначитися у своєму ставленні до того, що відбувається в класі, а думка дорослого може допомогти їм правильно оцінити ситуацію.

Якщо вчитель позначає свою позицію і цікавиться думкою учнів, то в них з’являється можливість розібратися у своїх почуттях. Найчастіше непрості моменти слідують один за одним, і діти, залучені в конфлікт, просто не встигають розпізнати свій стан і почуття. Для цього необхідна пауза.

Крок 3. Пропонуйте різні способи вирішення

У разі хороших, довірчих стосунків з учнями, зіткнувшись із конфліктом у школі між дітьми, вчитель може запропонувати їм різні шляхи вирішення. Можна обговорити разом з учнями дану ситуацію або тему загалом. Для цього можна використати бесіду на класній годині або дискусію з обговоренням спірних тверджень. А можна просто подати дітям ідею і запитати, чи не хочуть вони спробувати такий вихід.

Дає хороші результати метод, коли як експеримент учням пропонують на короткий час якесь нововведення. Наприклад, один день під час розмов називати одне одного на ім’я та по батькові й звертатися на “ви”, а наприкінці провести коротке обговорення результату.

Крок 4. Коли всі ваші дії не допомагають вирішити ситуацію

Традиційно наша культура передбачає самостійне розв’язання проблем. Але існують ситуації, коли людина не може впоратися самотужки, навіть якщо вона діє вправно. Тоді треба звернутися по допомогу до інших учителів, психолога, адміністрації школи. Можливо, разом із колегами ви дійдете висновку, що потрібно залучити фахівців ззовні. Наприклад, запросити психологів, які проведуть роботу з дітьми та батьками конфліктного класу.

Крок 5. “Коло спільноти”

Коли ситуація зайшла в глухий кут, разові впливи не принесуть результатів. Крім того, якщо все складно, недостатньо буде дій одного вчителя і навіть спільних зусиль працівників школи. Різні методики пропонують різні способи вирішення конфліктів у школі. Приклад такої технології, що дає хороші результати – “Коло спільноти”.

Використовують цю технологію, коли необхідно сформувати переломний момент у ситуації конфлікту, якщо виникла потреба системного втручання і проводити роботу лише з однією групою недостатньо. Тут необхідно не лише залучити психологів для роботи з класом. Консультації психологів знадобляться і педагогам, і батькам.

Застосовуючи технологію “Коло спільноти”, фахівці допомагають колективу працювати результативно й акуратно, сприяють ухваленню потрібних рішень, спираючись на систему цінностей членів групи.

Оскільки це складна і серйозна робота, для неї бажано запросити психологів зі сторони, які не будуть зацікавлені в конкретному рішенні і залишаться неупередженими. Безсумнівно, що і від школи знадобиться багато витрат, насамперед це час. Тому іноді шкільне керівництво самоусувається і не звертає уваги на конфліктну ситуацію.

Заходи щодо запобігання конфліктам і проблемам у школі

Комплекс класних годин, присвячених конфліктам

Основна мета полягає в тому, щоб в ігровій формі відпрацювати різні ситуації, що виникають у школі, і навчити дітей тримати свої емоції під контролем під час конфлікту. Необхідно, щоб школярі зрозуміли важливу думку: якщо в складній ситуації людину веде не розум, а емоції, це призводить до афекту, і ми перестаємо усвідомлювати свої слова та вчинки. Це може статися під час конфлікту дітей у школі та посилити його наслідки.

Існує кодекс поведінки в ситуації конфлікту, розроблений фахівцями:

• Дайте час партнеру, щоб виплеснути емоції. Коли людина перебуває у владі агресії та роздратування, діалог із нею неможливий. Тому нехай вона знизить рівень внутрішньої напруги. Реагувати на викид переживань потрібно, зберігаючи спокій, але не проявляючи зарозумілість.
• Погасіть агресію непередбачуваними способами. Наприклад, можна поставити запитання на тему, не пов’язану з конфліктом, але значущу для співрозмовника. Або попросіть у супротивника поради у справі, що не має стосунку до конфліктної ситуації.
• Використовуйте “Я-повідомлення” замість негативної оцінки партнера. Тобто замість фрази “Ви образили мене своїми словами” використовуйте формулювання “Я відчуваю образу, чуючи таке”.
• Попросіть позначити кінцеву мету, до якої прагне співрозмовник, і перепони на шляху до її досягнення. Проблема – це ситуація, що потребує розв’язання, а ваше ставлення до партнера – лише одна з умов, за яких потрібно діяти. Візьміть емоції під контроль, спільно з опонентом визначте проблему і сфокусуйтеся на її розв’язанні, не беручи до уваги особисту неприязнь.

• Запропонуйте супротивникові висловити свої варіанти вирішення проблеми, що виникла. Замість того щоб шукати винуватця і причини виникнення конфліктної ситуації, потрібно знайти шлях виходу з неї. Способів розв’язання має бути кілька, це дасть змогу вибрати найприйнятніший із них, щоб були задоволені інтереси обох сторін.
• Дайте противнику можливість “зберегти обличчя”. Не варто видавати відповідну агресію та ображати співрозмовника. Оцінюйте не особистість, а дії.
• Давайте зворотний зв’язок. Такі фрази, як “Ви хочете сказати, що…”, “Якщо я правильно Вас розумію…” або “Ви маєте на увазі…”, показують, що ви заглиблюєтесь у сенс висловлювань і претензій партнера і знижують рівень його агресії.
• Якщо відчуваєте свою провину, відкрито визнайте це і вибачтеся. На це здатна тільки зріла і впевнена в собі особистість. Такі дії викликають повагу співрозмовника і налаштовують його на співпрацю.
• Не намагайтеся нічого довести. Під час конфлікту це марно, тому що загострення емоцій не дає змоги чути доводи і погоджуватися з ними. Витрачати час на докази – безглузде заняття.
• Припиніть суперечку першим. Не вимагайте замовкнути свого опонента, а зробіть це самі. Пам’ятайте, що ваше мовчання не має бути зухвалим або зловтішним.
• Не давайте характеристику емоційному стану співрозмовника. Ваші фрази, що містять негативну оцінку (“Що ти бісишся?”, “Не нервуй”, “Не треба злитися”), навпаки, посилять конфлікт.
• Яким би не був результат суперечки, постарайтеся не зруйнувати стосунки.

Ті правила доброзичливого спілкування, які були складені під час класної години, можна колективно доопрацювати і розмістити в класному куточку

Підбиваючи підсумки шкільного життя наприкінці тижня, кожен із дітей може оцінити, наскільки його поведінка відповідала цим правилам. У разі розбіжностей використовується обмін думками всього класу. Цей прийом розвиває вміння прислухатися до думок інших і в підсумку допомагає запобігти міжособистісним конфліктам у школі.

Не залишайте без уваги жоден випадок суперечки, невдоволення чи сварки

Одразу ж проаналізуйте ситуацію, розберіться в причинах, обговоріть спільно з дітьми.

Як допомогти дитині разом із батьками залагодити дитячі конфлікти в школі

Залучення батьків до вирішення конфліктної ситуації, звісно ж, необхідне. При цьому потрібно вміло налаштувати їх на об’єктивність, інакше може вийти так, що батьки емоційно стають на захист своєї дитини і не можуть розібратися в суті проблеми. Іноді сварка дітей у школі переростає в конфлікт між батьками.

З кожним трапляються конфліктні ситуації

Виникнення конфліктів у школі неминуче: діти сваряться один з одним, у них виникають протиріччя з учителями, можуть виникнути проблеми зі старшими учнями. Неможливо повністю виключити зіткнення інтересів. Воно може вилитися як у вербальний конфлікт, так і призвести до бійки, може обмежитися однією суперечкою, а може перетворитися на тривале протистояння.

Допомога дитині не полягає в тому, щоб діяти замість неї

Батькам, звісно, хочеться підтримати свою дитину та вберегти її від негативних переживань. Але якщо самим розв’язувати її проблеми, домовлятися замість дитини з її вчителями, розмовляти з кривдниками, то маленька людина позбудеться можливості отримати життєвий досвід. Наступного разу вона знову виявиться нездатною знайти вихід зі складної ситуації.

Неможливо захистити дитину від усіх проблем

Жити в суспільстві нелегко, і не можна заздалегідь передбачити, з якими саме складнощами зіткнеться дитина в зовнішньому світі. Батьки з огляду на життєвий досвід розуміють, що наслідки конфліктів можуть бути дуже серйозними, і їхню тривогу та хвилювання легко пояснити. Але, намагаючись щоразу захистити свою дитину, іноді навіть всупереч її думці, батьки надають їй погану послугу. Школяр у цьому випадку не має можливості навчитися протистояти труднощам життя.

Дорослі можуть переоцінити серйозність конфлікту

Розглядаючи ситуацію з позиції досвіду дорослого життя, можна побачити в дитячій сварці те, про що діти навіть не замислювалися. Дорослі додають у конфлікт додатковий сенс на основі своїх переживань.

Це насамперед такі приклади:

• батьки знаходять сексуальний відтінок у спілкуванні дітей у тих випадках, коли самі діти (якщо навіть конфлікт стався в середній або старшій школі) про це не думали;
• дорослі бояться закріплення ворожнечі між дітьми, які вступили в сварку або побилися;
• батьки або педагоги вважають наслідки бездумних вчинків дітей навмисним членоушкодженням (наприклад, якщо дитина сильно штовхнула іншу і та отримала забій).

Іноді справді подібне тлумачення може виявитися правильним, але насамперед потрібно проаналізувати свої підозри. Такі необґрунтовані звинувачення лякають і батьків, і дитину.

Розділити зони відповідальності

У разі, коли конфлікт дітей у школі перебуває в такій стадії, що потрібне залучення батьків і вчителів, розв’язати його можливо, тільки якщо діяти спільно. Кожна зі сторін при цьому відповідає за свою частину роботи і має свої механізми впливу на інших учасників.

Зона відповідальності вчителя – це безпека всіх учасників навчального процесу. Він має вчасно інформувати батьків про проблеми, що виникають, організувати взаємодію між дітьми, регулювати конфлікт за допомогою дисциплінарних методів.

Дитина має відповідати (або вчитися це робити) за свої дії. Але у школяра, особливо початкових класів, не завжди є для цього ресурси. Обдумана реакція дорослих на порушення дітьми норм поведінки допомагає формувати в дитини почуття відповідальності за свої дії.

Важлива будь-яка інформація

Для того щоб своєчасно і правильно відреагувати на небезпечну ситуацію, що виникла, батьки повинні бути повністю поінформовані. Перш ніж втрутитися і почати захищати дитину або карати її за щось, потрібно володіти всіма подробицями. Для цього необхідно поговорити з учителями дитини та з батьками інших дітей.

Не плутайте розмову з розбірками. У разі педагогічної ситуації конфлікту в школі найдокладнішу інформацію зможе дати класний керівник.

Встаньте на бік дитини

Найчастіше діти самі виходять із конфліктних ситуацій, і батьки просто не ставляться про це до відома. Але якщо ситуація настільки серйозна, що потребувала втручання дорослих, пам’ятайте, що дитині потрібна підтримка близької людини.

Батьки мають бути для дітей надійним тилом. Не піддавайтеся емоціям і дійте спокійно, навіть коли дитина винна.

Існує важлива заповідь для батьків: не можна засуджувати особистість дитини, оцінювати потрібно її вчинок. Інакше діти починають сумніватися в безумовній батьківській любові, яка є основою довіри до світу.

Оберіть для бесіди діалог і ґрунтуйтеся на фактах

Після завершення конфліктної ситуації, в якій брала активну участь дитина, у батьків виникає бажання висловити свою думку. Розібрати ситуацію з дитиною корисно, але важливо, щоб вона почула батьків. Найчастіше дорослі висловлюють усі свої емоції, страхи, перераховують можливі небезпеки у вигляді довгого монологу. При цьому часто повторюється одна й та сама основна думка.

Незважаючи на те, що ця думка може бути абсолютно правильною і справедливою, під час її багаторазового повторення дитина “відключається” від сенсу слів, сприймаючи мовлення дорослого як якесь звукове тло.

Щоб не втратити увагу дитини, використовуйте діалог. Обговорюючи ситуацію на рівних із дитиною, ви отримаєте більше інформації, дізнаєтеся її думки та почуття щодо події, зможете укласти договір про подальші правила поведінки та закладете фундамент для майбутніх довірчих стосунків.

Соціальні конфлікти в школі, напевно, ще відбуватимуться, а довіра дитини, її готовність ділитися з батьками та бажання розповідати про складнощі й проблеми допоможуть вчасно змінити ситуацію і не доводити конфлікт до критичного стану.

Щоб успішно вирішувати конфлікти будь-якого роду в загальноосвітній школі, важливо не забувати про те, що їхня причина полягає не в самій ситуації, а в міжособистісних взаємодіях учасників.