Чому важливо? Сучасним батькам важливо правильно спілкуватися з дитиною. Адже тільки сприятливий мікроклімат у сім’ї та гармонійно вибудувані дитячо-батьківські зв’язки дають змогу виростити дійсно здорову та цілісну особистість.
Знайти спільну мову з дитиною не так просто, як може здатися на перший погляд. Для найкращої взаємодії психологи радять дотримуватися низки правил. Крім того, необхідно враховувати і вік маленького опонента.
- Важливість правильного спілкування з дитиною
- Як спілкуватися з дитиною залежно від віку
- Методи спілкування з дитиною
- 10 порад психолога, як спілкуватися з дитиною
- Дізнавайтеся про справи і стан дитини в неї, а не в інших людей (педагогів)
- Практикуйте бесіди перед сном
- Звертайте увагу на невербальні сигнали, які можуть розповісти багато про що
- Звикайте, що іноді доведеться повторювати кілька разів
- Зробіть бесіди доброю сімейною традицією
- Навчіться чути і поважати дитяче “ні”
- Не критикуйте дитину прилюдно
- Намагайтеся уникати допитів, краще привнесіть трохи фантазії у ваше спілкування
- Спробуйте зіграти в інтерв’ю
- Застосовуйте на практиці принцип бутерброда
Важливість правильного спілкування з дитиною
Малюків відправляють у різноманітні гуртки, на курорти та інші заходи для дозвілля або навчання, але, на жаль, безпосередньому контакту з дитиною приділяється мало часу. Це і є основною проблемою, адже головною запорукою виховання здорової особистості є вибудовування хороших і довірчих взаємин.
Психологи пояснюють важливість цього аспекту так: розмова з дитиною стимулює її головний мозок працювати за рахунок зчитування інформації з міміки обличчя співрозмовника. Навіть якщо малюк не вловлює суть бесіди, він вчиться помічати різні емоції та рухи тіла. Усе це розвиває інтелект, тому що раніше розпочато цей процес, то краще.
Варто приділяти велику увагу потребі дитини висловлювати свої думки та проблеми, важливо вміти її слухати та висловлювати співпереживання. Тим самим налаштовується довірчий контакт із підростаючим поколінням, яке відчуває свою значущість і розуміє, що в будь-який момент може розповісти про щось особисте своїм батькам.
Необхідно знати те, як саме варто спілкуватися з дитиною: її словниковий запас формується на основі всього, що вона чує від батьків, тому важливо звертати увагу і на свої висловлювання. Зі старшими дітьми обов’язково потрібно говорити про те, як минув день: так розвивається і пам’ять, і мовлення.
Як спілкуватися з дитиною залежно від віку
Очевидно, що кожен віковий період характеризується своїми особливостями та потребами. Саме тому необхідно мати уявлення про всі етапи дорослішання дитини.
Фахівці виділяють чотири вікові періоди в дітей:
- малюки;
- діти дошкільного віку;
- молодші школярі;
- підлітки.
Не всі батьки знають, як вести діалог із малюком 1-3 років. Це хибна думка, що спілкування в цьому віці не важливе і не приносить жодної користі. Навпаки, тим самим у дитини активніше розвиваються мозок і комунікативні навички. Тому навіть сюсюкання не буде зайвим для всебічного формування особистості малюка.
Оскільки в дошкільнят превалює ігрова діяльність, то можна вводити їх у спілкування через цей процес. У даному віці відбувається активне фізіологічне дорослішання, тому крім ігор ефективними будуть театральні уроки з акторської майстерності (наслідування – одне з найулюбленіших занять у дітей).
Навіть у молодшому шкільному віці дитина є особистістю, яка продовжує своє формування. Здебільшого це відбувається за рахунок навчання та спілкування. Необхідно знаходити різні теми для розмови зі школярем: його успіхи, бажання, цілі, нові знайомства і все, що мотивуватиме на подальший розвиток. Важливо налагодити дружній контакт зі своїм чадом.
Уже в більш старшому віці варто почати говорити про згубні звички: алкоголь, паління та наркоманію, однак робити це ненав’язливо, щоб дитина не відчувала тиску. Правил щодо того, як спілкуватися з дитиною-підлітком, безліч, але основне – не переходити її особистих кордонів і вирішувати конфлікти на основі довіри.
Методи спілкування з дитиною
Існує таке поняття, як “стиль виховання”, яке характеризується вибудуваною системою (методами) взаємовідносин у сім’ї. Дані статистики показують, що батьки спілкуються зі своїми дітьми не більше 20 хвилин на день. Половину цього часу складають будь-які вказівки, що, звісно ж, неправильно і згубно.
Фахівці виділяють 4 методи виховання дітей і спілкування з ними:
- демократичний стиль передбачає спілкування на основі договору, тобто батьки ставляться до своєї дитини як до рівного, поважають її кордони і потреби, приймають її такою, якою є;
- хаотичний стиль відноситься до тих батьків, які не мають чіткої моделі поведінки і виховання по відношенню до своїх дітей;
- ліберальний стиль характеризується відсутністю суворих заборон і правил: діти таких батьків мають право робити все, що вони хочуть, при цьому не слухаючи старших і не виконуючи їхніх прохань;
- опікунський стиль є крайнім ступенем турботи про свою дитину і зацикленням на її житті.
10 порад психолога, як спілкуватися з дитиною
Дізнавайтеся про справи і стан дитини в неї, а не в інших людей (педагогів)
Налагоджений контакт із вашою дитиною дасть вам змогу вибудувати той довірчий зв’язок, за якого вона зможе висловлювати навіть найпотаємніше. Однак цей контакт можна зіпсувати просто тим, що ви звернетеся до вчителя раніше, ніж до неї. Дитина думатиме, що її думка вам байдужа і ви прагнете контролювати її життя.
Найкраще виводити ваше чадо на добровільне спілкування, щоб воно саме вирішувало, чим ділитися, а що залишити при собі. Так ви точно зможете дати дитині зрозуміти, що вона самостійна і може обирати способи передачі своїх відчуттів і думок.
Однак це не означає, що не можна запитувати будь-що у вчителя, бо в цьому віці дітям властиво брехати. Це абсолютно нормально для будь-якого підлітка, тому потрібно просто перетерпіти цей період.
Варто дотримуватися грамотної нейтральної позиції і вислуховувати думку обох сторін, але дотримуватися балансу. Дитина не повинна постійно думати про те, що думка іншої людини про неї буде превалюючою в цьому умовному трикутнику. Така модель може спровокувати її говорити неправду і вам, і вчителю, і всім довкола, щоб не лише захистити себе та свою честь, а й висловити протест.
Практикуйте бесіди перед сном
У нічний час дитина розслабляється і готова говорити на більш особисті теми, активніше ділитися наболілим, а також своїми тривогами.
Краще відкладіть ваші допити на кінець дня, не варто мучити її відразу після уроків. Щойно дитина повертається зі школи, вона хоче відійти від ролі учня і відпочити від нескінченного потоку будь-яких запитань. Найімовірніше, що відвертостей ви дочекаєтеся, тільки якщо не асоціюватиметеся в неї зі шкільним учителем, який укотре хоче дізнатися якусь інформацію.
Звертайте увагу на невербальні сигнали, які можуть розповісти багато про що
Якщо слова здатні ввести в оману, то тіло вже ні. Наприклад, якщо на запитання “Як минув твій день?” дитина відповідає “нормально” і водночас зберігає спокій і незворушність, то, найімовірніше, це правда. Але майте на увазі, що одна й та сама відповідь може нести в собі різний сенс.
Під двозначністю мається на увазі те, що тіло може говорити за людину: хоч вона і вимовляє “нормально”, але її голова стискається в плечі та відвертається, погляд спрямований у підлогу, тіло напружується, отже, ця ситуація їй не подобається. Ваше запитання спровокувало негативну реакцію і змусило згадати щось неприємне, про що вона, найімовірніше, не хоче говорити.
Звикайте, що іноді доведеться повторювати кілька разів
Якщо дитина повідомляє, що не пам’ятає про щось важливе, сказане колись вами, не поспішайте злитися. Їм властива певна реакція забуття: коли вона чує щось неприємне або нудне, вона може на певний час відволіктися і знову “включитися” тільки до кінця фрази. Тим самим вона ніби фільтрує все нецікаве для себе.
Як же все-таки спілкуватися з дитиною, щоб донести необхідну інформацію? Говоріть спокійно, без криків, покарань і роздратування від постійних повторів.
Зробіть бесіди доброю сімейною традицією
Але не переходьте межу адекватності! Не варто складати суворий графік спілкування з дитиною, з певним часом і завданням. Розмови мають бути невимушеними і без нав’язування, тільки так ви досягнете повної відвертості та добровільності.
Поважайте бажання малюка говорити в той період, коли зручно йому: чи то перед сном, чи то в інший час.
А одним із найдієвіших способів виховання є демонстрація на власному наочному прикладі: коли дитина спостерігатиме, як ви робите щось, побачить ваше бажання ділитися новинами за день, то в неї, найімовірніше, з’явиться прагнення робити те саме.
Усе добре, що на добровільній основі! Розповідайте про свої думки, емоції, хороші та погані події за день. Тим самим ви прищепите нову звичку членам вашої родини, що ще більше зблизить вас.
Навчіться чути і поважати дитяче “ні”
Як було сказано раніше, вибудовування особистих кордонів виступає дуже складним, але водночас вкрай важливим фактором.
Існує кілька варіантів підходу до школяра, який чинить опір:
- Відкладіть бесіду. Донесіть те, що ви розумієте стан вашої дитини та її неготовність до серйозної розмови на цей момент.
- Віддзеркальте емоції. Заспокойте підлітка своїми словами про те, що ви його приймаєте таким, яким він є, і він завжди може покластися на вас.
Не критикуйте дитину прилюдно
Це правило виступає одним із найбільш значущих, оскільки публічна критика може стати причиною психологічної травми в дитини, оскільки дуже сильно ранить. Завжди прагніть до особистого спілкування, адже у вашого чада немає нікого дорожчого за батьків, тому намагайтеся бути йому другом, а не осудником. Навіть якщо дізналися щось неприємне, наприклад, від учителя, не робіть поспішних висновків, а дізнайтеся точку зору вашої дитини.
Намагайтеся уникати допитів, краще привнесіть трохи фантазії у ваше спілкування
Завуальовані запитання допоможуть краще вибудувати контакт із вашим малюком.
Наприклад, щоб дізнатися про його шкільних друзів, можна запитати таке:
- Якби ти вирушав у подорож морем, кого з класу ти б узяв із собою?
- А чому саме цю людину, якими якостями вона володіє?
Можна спробувати дізнатися більше особистої інформації:
- А що б ти привніс у команду на кораблі? Як ти думаєш, у чому твої сильні сторони?
Тематика бесіди може бути будь-якою, підбирайте ту, яка найбільш близька вашій дитині: острів скарбів, подорож у космос тощо.
Розпитуйте таким чином і про її педагогів:
- Якби ти став учителем, на кого зі своїх викладачів ти б рівнявся?
- А на кого з учителів ти не хотів би бути схожим? Чому?
Будь-яка ігрова діяльність з більшою ймовірністю принесе результат, ніж сухе запитання “Як справи в школі?”. Підійдіть до цього процесу з гумором, цікавістю та увагою до того, що саме цікавить вашу дитину. Так ви зможете дізнатися найпотаємніші прояви її особистості, думку про оточуючих людей, цілі, секрети, бажання та інше.
Спробуйте зіграти в інтерв’ю
Багато хто пам’ятає анкети з дитинства, де ми відповідали на різноманітні запитання та ділилися своїми смаками, уподобаннями й таємницями. Це також чудова техніка для знайомства з вашим малюком.
Варіантів багато. Ви можете придумати запитання самостійно і ставити їх усно: улюблений колір, урок, пора року, їжа, пісня тощо. Можна створити анкету самостійно або використати найпростіший варіант – купити її в магазині.
Це такий своєрідний спосіб дозволити дитині відчути своє існування, тому що в процесі розвитку вона періодично ставить собі запитання: “А чи реально все це навколо?”, “А навіщо ми всі живемо?” тощо.
Подібні інтерв’ю в ігровому форматі дають їй змогу усвідомити свою значущість і самостійність у цьому великому світі незвіданого і дивного. І знову ж таки, ви заглибитеся в потаємні сторони її особистості, а не тільки у видимі всім досягнення і навички.
Застосовуйте на практиці принцип бутерброда
Чергуйте в процесі розмови неприємні теми з приємними, щоб не концентруватися на чомусь одному і при цьому досягти бажаного результату. Це і є так званий принцип бутерброда, що дає змогу змінювати атмосферу бесіди на більш сприятливу і душевну.
Додавайте свої емоції та історії з життя, щоб у малюка було розуміння, що ви не робот і колись проходили через те саме, що й він. Це ще більше зблизить вас.
