Про що мова? Риси характеру дитини формуються з раннього дитинства. І хоча багато з них помітні з пелюшок, не завжди можна сказати, якою буде людина, коли виросте. Багато батьків радіють або, навпаки, засмучуються, бачачи якісь особливості натури у свого малюка, але при цьому не думають, що надалі вони можуть зіграти велику роль у його житті.
На що звернути увагу? Те, що нам здається позитивною рисою натури дитини, дорослій людині може принести безліч проблем. Негативні якості можуть теж виявитися не такими вже й поганими (наприклад, наполегливість і цілеспрямованість, які приносять чимало головного болю батькам). Важливо розбиратися в типах характерів і відмінних рисах, щоб виховати гармонійну особистість і спрямувати зусилля на підтримку сильних сторін і усунення слабких.
Як формуються риси характеру дитини
Після народження дитини головним завданням батьків стає виховання її гармонійною та успішною особистістю. Водночас потрібно враховувати, що особливості характеру безпосередньо впливатимуть на долю і життєвий шлях малюка. Дуже часто мама й тато намагаються зробити так, щоб дитя відповідало їхнім бажанням і вимогам, намагаючись змінити його вдачу.
Усі батьки хочуть, щоб діти слухалися, не завдавали багато клопоту, були вихованими і не хуліганили. Найчастіше під виправлення потрапляють такі риси характеру, як жадібність, схильність до брехні, лінь і замкнутість. Якщо говорити про позитивні сторони, то розвиваються, як правило, щедрість, ініціативність, цілеспрямованість, вміння досягати поставлених завдань, доброта.
Характер являє собою сукупність психічних особливостей дитини (рис характеру). Причому особливо яскраво вони проявляються саме в дитячому віці, в емоційній поведінці та вчинках малюка.
Кожен тип характеру базується на властивостях, пов’язаних з особливостями організму, емоціями та потребами, даними людині від природи. Так, деякі люди відкриті для оточуючих, інші – занурені в себе, треті – внутрішньо напружені та не довіряють світу. Далі навколо основних властивостей відбувається формування інших рис. Наприклад, людина, яка внутрішньо напружена, ґрунтовно підходить до роботи, водночас вирізняється ревнивістю та образливістю.
Найбільш значущими людьми в житті дитини на перших етапах її життя є мама й тато, тому вона спостерігає за ними й пізніше починає копіювати їхню модель поведінки.
Не варто дивуватися тому, що малюк проявляє агресію, якщо всі питання вдома мама й тато звикли вирішувати за допомогою крику. Як свідчить народна мудрість, яблуко від яблуні недалеко падає, усі позитивні чи негативні риси характеру беруться з родини.
Щоб людина поводилася певним чином, коли виросте, необхідно приділити увагу вихованню в ній гармонійної особистості з раннього віку, виправляючи недоліки натури, які є наслідком впливу навколишнього середовища. Дошкільнята (4-5 років) трепетно ставляться до того, що кажуть їм батьки, тож для формування позитивних рис слід говорити з ними про те, як потрібно проявляти себе в тій чи іншій ситуації.
Якщо в дорослої людини особистісна картина складається з життєвої мудрості й темпераменту, то в дітей через відсутність життєвого досвіду тільки з психотипу. Коли кажуть “погана натура”, то мається на увазі темперамент, який не може бути ні поганим, ні добрим, оскільки він має як негативні, так і позитивні риси. Знаючи їх, зрозуміти людину і знайти до неї підхід набагато простіше. Що стосується виховання, то в цьому процесі розуміння і довіра між дітьми та батьками особливо важливі.
Таким чином, запорукою правильного виховання є правильне визначення типу незмінної частини особистості.
Риси характеру, якими може володіти дитина:
- Стосовно себе: скромність, почуття власної гідності або зарозумілість, марнославство, зарозумілість, сором’язливість, уразливість, егоїзм.
- У стосунках із людьми: чуйність, товариськість, шанобливість або черствість, замкнутість, грубість і бездушність.
- У ставленні до праці: сумлінність, працьовитість, схильність до творчості, відповідальність, наполегливість, ініціативність або несумлінність, схильність до одноманітної роботи, лінь, пасивність, безвідповідальність.
- За ставленням до навколишніх предметів: ощадливість, акуратність або недбалість і неохайність.
Якщо говорити про здібності, то це індивідуально-психологічні особливості, які допомагають дитині здобувати вміння, знання, навички та успішно займатися різними видами діяльності. Потрібно зазначити, що кожен малюк володіє певними задатками (схильностями), які є вродженими. Однак щоб вони перетворилися на здібності, їх необхідно розвивати.
Типи характеру дитини та їхні риси
Поділ за типами характеру досі викликає суперечки між вченими та педагогами на відміну від градації темпераменту.
Сенситивний тип
У даному випадку дитина є надто емоційною та чутливою. Низька самооцінка, доповнена завищеними вимогами до себе, призводить до того, що малюк боїться зробити щось не так. Крім того, навіть значні невдачі чи помилки він сприймає як трагедію. Це найчастіше дуже сором’язливі діти, які бояться заводити будь-які стосунки і дуже важко переносять критику на свою адресу.
З особливо чутливими дітьми потрібно поводитися тактовно, без криків і лайки. Малюкові достатньо подивитися на обличчя мами чи тата, і він на інтуїтивному рівні розуміє його настрій. У цьому разі батькам варто підвищувати самооцінку дитини і виховувати почуття власної гідності. Головне, донести до свого чада, що всі люди помиляються, завжди можна знайти вихід із ситуації і не варто опускати руки.
Активний тип
Це товариські допитливі діти, які ні секунди не сидять на місці. Таку дитину неможливо утримати. Якщо залишити малюка всього на кілька хвилин, він завжди знайде собі нове заняття, гру, причому нерідко вона буває небезпечною для життя. Відповідною реакцією чада на покарання найчастіше є озлобленість, погрози та істерики. У цьому разі завдання батьків – захопити дитину якоюсь корисною справою, до того ж за успіхом обов’язково має слідувати похвала.
Комунікативний тип
Такі діти дуже схожі на тих, що мають активний тип характеру. Головне для них – дії та вчинки, а вже потім емоції. Такій дитині нецікаво бути головною і командувати, вона краще шукатиме те, що їй незнайоме, що можна досліджувати. Вона любить усе нове, чи то іграшки, чи то знайомства.
Як правило, подібні діти не доводять до кінця жодної справи, хоча беруться за багато. Вони не можуть жити за розкладом і не сприймають розпорядку дня. Батькам слід розвивати такі риси характеру, як терпіння та посидючість. Під час занять необхідно частіше робити перерви, вигадувати нові справи, цікаві малюкові.
Рецептивний тип
Це улюбленці вихователів і вчителів. Крім того, поведінкою таких дітей пишаються батьки. Їх не потрібно довго будити, вони легко прокидаються і йдуть до школи із задоволенням. Їм не треба нагадувати почистити зуби та вмитися. Рецептивним малюкам подобається виконувати вказівки дорослих і жити за розкладом. Вони дуже чуйні, здатні вловлювати емоції оточуючих, співчувати і переживати, проте абсолютно безініціативні.
Щойно в житті такої дитини виникає ситуація, в якій потрібно приймати негайне рішення, вона одразу ж припиняє будь-які дії та губиться. Батькам у такому разі необхідно якомога раніше зайнятися розвитком її самостійності, надати можливість обирати подарунок, фільм, який би вона подивилася, довірити оплачувати дрібні покупки в магазині.
Класифікація характеру дитини
На сьогодні існує величезна кількість класифікацій характеру. Однак особливий інтерес становлять ті, які виникли в прикордонній галузі на стику психіатрії та психології. У них міститься досвід учених-клініцистів, які працювали з людьми, вивчали їхню біографію, поведінку, розмовляли з родичами й допомагали у розв’язанні різноманітних проблем і виході з важких життєвих ситуацій.
Так, на думку психолога Ю. Гіппенрейтер, усі дитячі характери можна розділити на 8 основних типів:
Гіпертими
Це рухлива, товариська, волелюбна, самостійна дитина, яка володіє великою життєвою енергією і має велику життєву енергію. Такого прийнято називати душею компанії. Крім того, вона невиправний ентузіаст, іноді запальна, але відхідлива.
Позитивні риси характеру дитини-гіпертима: ініціативність, енергійність, відкритість, підприємливість, гнучкість у спілкуванні. Крім того, оточуючим дуже просто і приємно з нею спілкуватися.
Таким дітям необхідні спільні заняття з батьками, які спрямовуватимуть їхню підприємливість і активність у потрібне русло (так би мовити, мирне). Найкращий варіант для дитини – коли поруч дорослий із таким самим типом характеру.
Інтроверти
Діти з інтровертованим типом характеру є замкнутими та закритими від зовнішнього світу. Вони завжди в собі, їм складно налагоджувати контакт із соціумом, а деякі й зовсім не вміють спілкуватися. Для таких малюків їхні думки і внутрішній світ набагато важливіші за все інше. Їм складно зрозуміти настрій і почуття інших людей через низький соціальний інтелект.
До плюсів цього типу характеру варто віднести впорядкованість в усьому і багатий внутрішній світ. Нерідко саме з таких дітей виростають філософи, письменники, вчені та інші непересічні й інтелектуальні особистості.
Слабкі сторони характеру: безкомпромісність, надмірна суворість і принциповість, відсутність розуміння інших людей і гнучкості. Таким дітям необхідно допомагати в налагодженні соціальних зв’язків і контактів з однолітками. У цьому разі батькам доведеться (залежно від ситуації) ставати посередниками, організовувати заходи, де дитина зможе спілкуватися з іншими дітьми.
Напружені
Це діти, що володіють від природи колосальною енергією і силою. Для них на першому місці стоїть особистий успіх. Їм характерні уповільнені психічні процеси, тому дуже часто малюки грузнуть у певних емоціях, думках, переживаннях, через що їх можна назвати такими, що “застрягають”. Як правило, такі особистості ретельно обмірковують свої думки, намагаючись не упустити жодної дрібниці.
Серед людей з таким типом характеру часто трапляються політики, бізнесмени, які досягли успіху у своїй діяльності. Цей темперамент можна вважати ґрунтовним і серйозним, його носії, як правило, працьовиті, серйозні, вимогливі, причому не тільки щодо інших, а й до себе. У індивідів чудово виходить налагоджувати побутові питання і вести господарство.
У гіршому випадку з дитини з таким характером може вирости егоїстична людина, яка любить плести інтриги, кар’єрист, який не зупиняється ні перед чим. Якщо говорити про дитячий вік, то можуть спостерігатися схильності до систематичного знущання з інших дітей у школі чи на подвір’ї (булінгу).
Батькам, які виховують таку дитину, необхідно давати їй можливість виділитися, а для цього потрібно знайти якесь заняття, яке дасть їй змогу це зробити. Це може бути будь-який вид спорту, але тільки не груповий, а індивідуальний. Таких дітей слід навчати піклуватися про інших, розуміти і враховувати почуття оточуючих, а також співчувати іншим, оскільки природа не заклала в них ці якості.
Завдання батьків – навчити своє чадо керувати емоціями, афектами, контролювати їх, а розряджатися прийнятно для соціуму. Потрібно бути твердими з такими дітьми, але водночас спокійними, тобто мама і тато не повинні змінювати рішення і піддаватися провокаціям. Головною помилкою, якої припускаються деякі татусі й матері у вихованні малюка з таким типом характеру, – протиборство з ним. Робити цього категорично не варто, інакше може стати ще гірше.
Астенічні (тривожні)
Такі діти є повною протилежністю напруженим. Вони мають підвищену чутливість, погано переносять стресові ситуації, гостро переживають високі навантаження і не пристосовані до них. Лідерами їм ніколи не стати. Їм дуже важливо, що про них думають навколишні люди. Малюки ніколи не будуть ризикувати. Крім того, за деяких обставин можуть проявити незручність і нерішучість.
Переваги цього типу характеру: вірність, чуйність, емоційність у хорошому її прояві. Таким дітям просто необхідна підтримка дорослих та їхня участь, а також щадний режим і схвалення.
Якщо дитина з тривожним типом характеру погано поводиться, значить, їй не вистачає батьківської уваги. У цьому випадку точно не варто карати її або принижувати, оскільки для таких дітей це дуже болісно. Найкращим виходом із ситуації є похвала.
Демонстративні
Це дуже яскраві від природи люди, багато з них мають артистичні здібності. Для них важливо бути в центрі уваги, люблять грати на публіку. Дуже егоцентричні, володіють яскравою мовою, мімікою і зовнішністю особистості.
До мінусів цього типу характеру варто віднести мінливість, завищену самооцінку, потяг до брехні, постійних вигадок, а також схильність до маніпулювання оточуючими. У гіршому випадку з дітей з таким темпераментом виростають авантюристи на кшталт Остапа Бендера.
Маючи схильність до маніпулювання, дитина з демонстративним типом характеру намагатиметься вити мотузки з батьків, це потрібно враховувати. Тут головне – не йти на поступки, коли малюк плакатиме, кричатиме, скандалитиме, шантажуватиме тощо.
Потрібно вчити його рахуватися з почуттями та інтересами інших людей. Необхідно дати зрозуміти малюкові, що ви його чуєте і бачите, проте поступатися йому не маєте наміру, якщо не вважаєте за потрібне або він вимагає свого не належним чином. Важливо в таких ситуаціях зберігати твердість і спокій.
Люди настрою (емоційно рухливі)
Це дуже емоційні люди, у яких від природи часто змінюється настрій, що впливає на їхнє здоров’я, світогляд, працездатність, апетит, тобто практично на всі аспекти життя. При цьому вони дуже чуйні, вразливі, тонкі, емоційно теплі.
Людей із цим типом характеру відрізняє відданість, вірність, відкритість. Вони дуже прив’язливі, люблячі і заради близької людини навіть готові пожертвувати своїми інтересами.
Негативні риси характеру дитини: погано переносить недоброзичливу атмосферу, критику, так само швидко “гасне”, як і захоплюється. Для таких дітей розрив емоційних зв’язків є трагедією, яку вони дуже сильно переживають. Час від часу вони страждають самоїдством. Малюк з таким типом характеру глибоко і сильно переживає, проте робить він це “про себе”, а не публічно (як демонстративний).
У домі з такими дітьми має бути доброзичлива атмосфера. З ними потрібно дружити, підтримувати, допомагати (якщо це потрібно) і не засмучувати. У жодному разі не можна допускати конфліктів у сім’ї. Їм дуже важлива дружба. Добре, якщо в малюка є домашня тварина, яку він вважає другом. Для того щоб виховати з такої дитини гармонійну особистість, необхідна м’якість, емоційне тепло і турбота.
Нестійкі
Головне в житті таких людей – отримання задоволення. Однак, на відміну від гіпертимів, у них немає дару спілкування та життєвої енергії. Вони не люблять жити за правилами, не мають моральних норм, часто мають шкідливі звички, відсутні серйозні інтереси. З дітей з таким типом характеру нерідко виростають правопорушники.
Позитивні риси: терпимість до інших і легке ставлення до життя. Найчастіше формування такого типу характеру відбувається в сім’ях, де діти ростуть самі по собі.
Хоча можливий й інший варіант, де присутня гіперопіка з боку батьків. У цьому разі за дитину все вирішують мама й тато, її ізолюють від усіх життєвих проблем і турбот. Тут потрібно пам’ятати про те, що виховання має бути адекватним.
Конформні (“як усі”)
Це люди, які намагаються жити таким чином, щоб не виділятися серед інших, тобто хочуть бути стандартними. Носії цього типу характеру консервативні, намагаються уникати будь-яких змін, навіть якщо вони необхідні. Не мають особистих переконань і намагаються адаптуватися до людей та обставин, що їх оточують.
Позитивні риси характеру: врівноваженість, турботливість, задоволеність усім. Саме завдяки таким людям підтримується стабільність і порядок у суспільстві, а також передаються традиції. Батькам у процесі виховання дітей з подібною вдачею особливу увагу слід приділити їхньому культурному та інтелектуальному розвитку.
