Як пробити скляну стелю доходів?

Ми роками працюємо, зі шкіри геть ліземо, щоб підвищити фінансовий рівень. Досягаємо певного успіху і раптом застрягаємо, ніби впираємося в невидимий бар’єр. Цей бар’єр – так звана скляна стеля доходів. Тішить, що скло точно не куленепробивне.

Скляна стеля – гарна метафора, яку використовують, зокрема, для позначення фінансової межі, коли ми працюємо-роботуємо, досягаємо певного кар’єрного або фінансового рівня, вище за який стрибнути не можемо, хоч як би старалися. При цьому ми бачимо, що за склом є життя, можливості та перспективи, але ось пробитися до них не виходить.

Якщо ми просто зараз виявили себе перед цією перепоною, є дві хороші новини:

1. Ми ростемо. До стелі треба дійти, отже, останні роки рух був. Ми розвивалися, отримували підвищення по службі, перемагали себе, шукали шляхи, щоб виділитися серед конкурентів, і стабільно виходили із зони комфорту. І це круто.
2. Те, що рухатися більше нікуди, нам тільки здається. Можливо, ми не розуміємо до кінця, навіщо нам туди, за скло, або розуміємо, але не знаємо як, або і розуміємо, і знаємо як, але боїмося. Причини у всіх свої, але головне, що невидимий бар’єр – наша ілюзія. А ілюзію можна зруйнувати.

Для того щоб перестати впиратися в стелю головою і з тугою дивитися на життя за склом, треба зрозуміти, як ця перешкода з’явилася.

Як виникає скляна стеля

Стеля у кожного своя. А це означає, що формуємо ми її собі самі. У когось стеля – можливість літати бізнес-класом і жити в п’ятизіркових готелях, а в когось – мати дохід у 100 000 рублів на місяць. Як ці дві людини встановили собі такий поріг? На що вони спиралися?

Є кілька факторів, що формують нашу стелю:

1. Дитячі переконання.
2. Захисні механізми роботи мозку.
3. Незнання, на що витратити більші гроші.

1. Дитячі переконання

У дитинстві ми всі про щось мріяли, і мріям нашим не було меж. Нам здавалося, що весь світ біля наших ніг і все можливо. Везунчики і справді отримували все, що хотіли. А решта отримували від батьків відповіді, чому цим мріям не дано було збутися.

З разу в раз це закарбовувалося в дитячому мозку й обмежувало мрії. “Навіщо мріяти?” – вирішував маленький мозок, якщо цим мріям не дано здійснитися.

Ми виросли, і вже розуміємо, що все залежить від наших дій, зокрема й рівень доходу. Але в несвідомому продовжують жити дитячі установки, переконання, відповідно до яких ми і діємо. Наприклад:

• “гроші – це зло”;
• “багато заробляють тільки злодії”;
• “мріяти не шкідливо”;
• “головне, щоб на життя вистачало” тощо.

Усе це обмежує нас. Потрібно вишукати свої переконання і з кожним із них розбиратися окремо.

2. Захисні механізми роботи мозку

Щоб пробити скляну стелю, потрібно змінити дії, спробувати щось нове. Але для нашого мозку будь-яка зміна рівносильна небезпеці, від якої він нас зобов’язаний захистити.

Мозок забезпечує адекватну взаємодію із зовнішнім світом, – пояснює професор Сколтеху, директор Інституту обчислювальної біології в Шанхаї Філіп Хайтович.

Адекватна – означає, що людині ніщо не загрожує, її ніхто не вбиває, людині є де жити тощо. А будь-яка зміна може призвести до погіршення ситуації. Людський мозок пристосований до реакції, зокрема й до тієї, що була необхідна в давнину, коли погіршення зовнішньої ситуації могло коштувати власникові мозку власного життя або життя потомства. Тому, якщо ситуація не змінюється в гірший бік, мозок чинить опір будь-яким змінам”.

Простіше кажучи, для нашого мозку стабільність, навіть якщо це стабільне болото, краща, ніж будь-яка зміна. Тому, навіть якщо ми дуже хочемо змін, наш мозок знайде мільйон причин, щоб цього уникнути. Щойно ми приймаємо рішення зробити щось інакше, наш мозок починає нас залякувати класичними страшилками.

А світ тим часом змінився, і самозайняті фрілансери, у яких вийшло думати не за шаблоном, бачать безліч джерел доходу і реалізують свій потенціал. А ту саму пенсію, про яку так дбає наш мозок, як правило, забезпечують собі самі і в рази більше, ніж пропонує держава.

Припустімо, ми почали більше заробляти, перейшли межу і стоїмо щасливі, а поруч стоять інші: родичі, друзі, знайомі, просто люди, які не мають такого достатку. Що ми відчуваємо, якщо раптом ці люди дивляться на нас із заздрістю чи осудом? Комусь будуть байдужі емоції та почуття інших, а для когось це стане важким емоційним випробуванням. Тому мозок вирішує, що безпечніше і вигідніше відмовитися від великих доходів, але зберегти стосунки.

3. Незнання, на що витратити великі гроші

Сума, яка в нас є сьогодні, зрозуміла. А що робити з сумою, яка в рази більша? Що з нею робити з місяця в місяць?

Нам здається, що ми знаємо, але насправді ми просто не уявляємо, куди подіти цю купу грошей. І таке відбувається тому, що наш мозок знає тільки ті потреби, які є зараз.

Ми не можемо почати фантазувати, тому що мислення обмежене тією сумою, яка заробляється зараз. Ми не можемо уявити собі збільшені потреби. Ми стаємо заручниками тієї суми, в якій звикли жити. І вже тим більше нашому мозку складно уявити, що доходи збільшилися не один раз, а стали новою нормою.

Виходить, ніхто нас не змушував упиратися в одну суму. Ця сума сформована нами усвідомлено і неусвідомлено і дозволяє без зайвих потрясінь існувати в цьому світі.

Як зрозуміти, що ми досягли фінансової стелі

Ми усвідомили, що горезвісний бар’єр створюємо самі, що фінансова стеля існує тільки в голові й узагалі ніхто не примушував нас встановлювати собі такі межі. Але чи завжди ми помічаємо, що дійшли до своєї особистої невидимої перепони? Не завжди.

Ми можемо діагностувати наявність стелі, проаналізувавши свою фінансову сферу на наявність таких ситуацій:

• Зусилля є, а ефекту немає. Ми почали працювати більше, а доходи ті самі. Нічого не змінюється.
• При зростанні доходів різко збільшуються витрати. І в підсумку ми бачимо ту саму суму в гаманці.
• Протягом останніх років рівень доходу не змінювався. Серйозне зростання завжди видно.
• Траплялися ситуації, коли в одному місяці були дуже високі заробітки, а наступного – тиша. Є приказка “то густо, то порожньо”, але якщо рахувати середнє арифметичне, то можна зі здивуванням побачити одну стабільну суму, вище за яку ми не піднімаємося.
• Тривоги з приводу грошей не відпускають, а майбутнє взагалі являє собою нерадісну картину.
• У лексиконі є фрази “грошей немає”, “не можу собі цього дозволити”, “це занадто дорого”.
• Здається, що сума, яку отримують за роботу, занадто мала. Це дуже цікавий тригер, він говорить, що загалом ми готові отримувати більше і треба розібратися, як це зробити.
• Нам складно уявити, на що витратити суму, що перевищує дохід у два-три рази.
• Ми почуваємося незатишно, коли уявляємо себе володарем дорогих речей або великої суми грошей.

Здається, що деякі з цих тверджень нелогічні, але якщо вдуматися, то кожне з них відображатиме той самий “стоп”, який ми закріпили у своєму житті. І вони говоритимуть про те, що ми дивимося через скло на інше життя.

Як пробити фінансову стелю

Якщо ми зрозуміли, що досягли межі і нас це не влаштовує, що не хочеться жити так, як живеться, а хочеться отримувати більше, жити яскравіше і підкорювати нові вершини, то половину справи вже зроблено. Залишилося зробити кілька послідовних кроків.

Крок 1. Знешкодити переконання

Хочемо ми цього чи ні, але почати доведеться з тих самих переконань, на яких наша стеля тримається: зрозуміти, які з них відповідають нашій картині світу, і змінити їх. Це той фундамент, на якому ґрунтується наш фінансовий стан.

Щоб зрозуміти, які переконання наші, можна як мінімум поспостерігати за собою. Що найчастіше ми говоримо про гроші собі, дітям, друзям, рідним? Бажано ці висловлювання записати і вже потім проаналізувати.

Наприклад, ми вважаємо, що отримати гроші можна тільки за важку роботу, а те, що нам дається легко, нічого не варте. “Та я нічого й не зробив, за що платити?” – можливо, це наше обмеження. Є маса прикладів, що підтверджують зворотне. Одна людина любить писати, а інша ненавидить, і другій простіше звернутися до першої по допомогу, ніж самій возитися з текстом.

Крок 2. Вивчити ринок

Переконання щодо фінансів – ази фінансової грамотності, але ще не вона. Далі слід вивчити ринок і зрозуміти, скільки коштує наша робота і як ми самі себе оцінюємо. Іноді, засидівшись на одному місці, ми з подивом виявляємо, що наша позиція давно зросла в ціні.

Припустимо, людина надає послуги з підбору персоналу на проєктній основі. Компанія займається продажами, змінюваність працівників висока, а отже, фахівець затребуваний практично постійно. Надає їх одній компанії протягом п’яти років, і протягом усього цього часу не піднімає оплату, тому що випав із ринку. За ці п’ять років він підвищив кваліфікацію, став більш професійно відбирати кандидатів, а його винагорода залишилася незмінною тільки тому, що він сам не знає, що його робота коштує більше на ринку.

Крок 3. Знайти суміжні сфери, де наші навички затребувані

Подивитись, що ми робимо, і запропонувати в суміжні галузі, тим самим забезпечивши собі підробіток. Чому часто фрілансери заробляють більше? Тому що отримують гроші з різних джерел і не бояться, що разом втратять дохід. Різні джерела доходу не тільки дають змогу не трястися за своє місце, а й сприяють зростанню рівня кваліфікації, підвищуючи тим самим вартість своїх послуг.

Так, викладач музики (спортсмен, вокаліст, фітнес-тренер) може почати давати приватні уроки. Стиліст може написати курс про те, як одягатися правильно, і залучити психологів, які розкажуть, що говорить про нас одяг. І так далі. Один філолог пропрацював у школі вчителем літератури дуже довгий час, потім почав викладати в одному з престижних вишів Москви, а потім створив літературний курс для бізнесу. Як пов’язана література і бізнес? А він знайшов і успішно продає свої послуги великим компаніям.

Крок 4. Продовжувати вчитися

До питання про підвищення кваліфікації. Ми вчимося і підвищуємо власну цінність, тому зростати професійно, розвиватися у сфері необхідно. Це підвищує значимість у власних очах і допомагає підняти ціну на свої послуги.

Тому якщо нам хочеться перерости самих себе, то навчання – один із найефективніших способів. А якщо поруч із нами будуть ті, хто вже домігся успіхів і на кілька голів вищий за нас, то ми побачимо, що нам є куди прагнути. А найголовніше – це прагнення реальне! Якщо хтось зміг, то і я зможу! До речі, відвідування профільних заходів, конференцій, з’їздів теж сприяє зростанню.

Крок 5. Навчитися інвестувати

Ну і нарешті, ми можемо витрачати гроші на доходи. Звучить безглуздо, але це початок інвестування. Якщо ми хочемо вийти за межі своїх можливостей, ми маємо почати думати нестандартно. І доходи в нас мають формуватися не зі звичних нам джерел.

Вивчаючи інвестиційні інструменти, ми не тільки підвищуємо фінансову грамотність, а й змушуємо гроші працювати на себе. Це активні гроші, які дадуть нам нові гроші. Ми починаємо розуміти, за якими законами розподіляються фінанси, розширюємо свої погляди на них, бачимо, що грошей багато, і виходимо зі сліпої зони незнання і невпевненості.

Коли стеля зникла

Бути бідним чи багатим – особистий вибір кожного з нас. І межі ми встановлюємо собі самі. Раз так, ми здатні їх побачити, зрушити або прибрати взагалі. Коли у нас стелі немає, то нам не страшні кризи і банкрутства. У нас з’являється імунітет і навичка формування свого життя в будь-яких умовах.

Міжнародний майстер із шахів Ашот Наданян сказав: “У житті – як у багатоповерховому будинку: що для одних стеля, для інших – рівень плінтуса”.