Що таке справжня духовність людини і як її розвинути

Про що йдеться? Духовність людини багато хто пов’язує з релігійністю. Однак у цього поняття глибший зміст, який охоплює багато граней людської натури. І слід визнати, що духовні люди живуть більш насичено й цікаво, а крім того, роблять таким і життя оточуючих.

Чи можна стати таким? Духовною людина не народжується, а стає. Духовність можна розвинути в собі. Але спершу треба усвідомити, що це таке, як вона проявляється і які завдання на неї покладаються.

Що таке духовність людини

Зазвичай термін “духовність” асоціюється з релігійними віруваннями та іншими поняттями, схожими з вірою в Бога. У цього слова безліч тлумачень, деякі з яких дійсно мають прямий стосунок до релігії. Однак у загальному сенсі воно може означати цінності, характерні для людини або суспільства, без будь-якого релігійного або езотеричного сенсу.

Духовність – це ступінь залучення людини до вищих зразків людської культури, морально-етичних засад і гуманних цінностей. Духовна людина не тільки розуміє і визнає ці цінності, а й цілковито керується ними у своїх вчинках і приймає їх як внутрішній імператив.

Кожен індивідуум має бути оточений людьми, які випромінюють позитив. Є такі особистості, які, подібно до променів сонця, змушують усе навколо розквітати. Вони завжди перебувають у чудовому настрої. І найголовніше, вони здатні побачити позитивні моменти в будь-якій складній ситуації. Таких людей часом вважають трохи дивними, і в сучасному суспільстві вони явно виділяються.

Буденного дня вранці, коли ви зустрічаєте людину, яка виглядає щасливою тільки тому, що світить сонце, співають птахи, вона може дихати, чути, бачити і ходити, ви відчуваєте, що в душі вона ніби перебуває не тут. Але коли така особистість перебуває поруч із вами, виникає відчуття гармонії, і це заразливо діє на оточення. Це, по суті, і є духовність.

Визначення духовності людини

У багатьох видатних письменників і дослідників є свої визначення поняття духовності людини.

Розглянемо деякі з провідних тлумачень:

• довідники з педагогіки містять одразу два визначення; перше свідчить, що духовність – це вища точка розвитку людської особистості, яка керується загальноприйнятими гуманними цінностями; згідно з другим визначенням, це “бажання діяти на благо інших”;
• етичний словник визначає духовність як “якості людини, що характеризують її мотиви і сенс дій”; інше визначення з того самого словника свідчить, що духовність – це ціннісне позиціювання, яке об’єднує моральні, етичні, політичні, релігійні, естетичні та інші людські цінності;
• у словнику Ожегова під духовністю розуміється природа душі, при цьому нематеріальні цінності переважають над матеріальними;
• у психології духовність визначається як прояв двох бажань: бажання приносити користь іншим і бажання розвивати та розширювати свої знання.

Термін “духовність” використовується в багатьох галузях і відкритий для різних тлумачень. Простими словами, духовність – це якості людини, що характеризують її моральні, етичні, естетичні, релігійні, культурні, соціальні та інші цінності.

Вона пов’язана з пірамідою Маслоу: людина, що стоїть на вищих рівнях, більш духовна.

Прояви духовності

Прикладом прояву людиною духовності є бажання досліджувати світ, віднайти своє місце в ньому та створити щось для інших. Пізнання себе часто виражається в різних мистецьких та естетичних формах, таких як літературні твори, живопис, музика та поезія. Люди з високою духовністю, як правило, зосереджені на тому, що вони можуть дати світові зараз і що вони мають дати світові ще більше в майбутньому.

Відмінність духовності від псевдодуховності

Людина високої духовності знає прості закони, за якими живе цей світ. Вона знає, що вина за все, що відбувається в її житті, – її власна, і нерозумно засуджувати когось іншого. Якщо ми бачимо недоліки в інших, то це через нашу власну недосконалість. Дуже важливо зрозуміти це.

Істинно духовна людина нікого не засуджує і не навішує ярликів. А зовнішній світ – це всього лише відображення стану внутрішнього світу. Якщо духовний розвиток людини перетворює її на релігійного фанатика або догматика, який засуджує всіх, хто веде спосіб життя, не описаний у якійсь розумній книжці, то це не духовність, а спроба приховати свої комплекси під маскою моральності, релігії тощо.

Прикладів псевдодуховності безліч. Це і нешкідливі бабусі в церквах, які засуджують усіх, хто чинить аморально, і агресивні релігійні течії, які не бояться вдаватися до насильства і терористичних актів. Така “духовність” завжди приховує під маскою благочестя і моралі якусь підлість. Якщо духовність людини змушує когось страждати через її дії, то її справжні наміри вельми сумнівні.

Визначити такі спекуляції досить просто. Справжня духовність людини завжди спрямована на поліпшення та гармонізацію навколишнього світу. Спекуляції – це спроба показати свою духовність, навішуючи ярлики на людей, порівнюючи та протиставляючи їхню поведінку, звинувачуючи інших у бездуховності. Це призводить тільки до конфліктів, а не до соціальної гармонії.

5 основ духовності людини

• Душевний спокій. Душевний спокій настає, коли тіло, душа і дух перебувають у гармонії та рівновазі. Немає жодних конфліктів між ними, вони перебувають у злагоді один з одним.
• Віра. Віра народжується, коли людина визнає і приймає певні істини.
• Усвідомленість. Усвідомлена людина живе тут і зараз. Вона не зациклюється на минулому і не турбується про майбутнє. Вона живе тільки теперішнім моментом повною мірою, перебуває в контакті зі своїми емоціями і розуміє, чому вони виникають.

• Прийняття. Прийняття означає відмову від боротьби із собою або іншими людьми. Ви живете за своїми принципами і дозволяєте іншим жити, як їм хочеться, приймаєте світ таким, яким він є, погоджуєтеся з тим, що оточуючі можуть не відповідати вашим очікуванням.
• Безумовна любов. Це любов (до людей, народу, всього світу) без вимог і умов, без прагнення отримати що-небудь натомість. Забувши про его і бажання, ми просто відчуваємо справжнє, щире почуття.

Що заважає розвитку духовності людини

Як людині самостійно розвинути свою духовність? Давайте почнемо з усунення можливих перешкод. Як правило, у людей є деякі психологічні проблеми, багато з яких родом із дитинства. Вони сильно заважають духовному зростанню. Такі люди не вірять у себе, вважають себе нікчемними, не довіряють оточуючим, не підпускають їх близько, замкнулися у своєму власному світі тощо.

Зазвичай так відбувається, якщо в дитинстві батьки не вірили в дитину. Тато й мама могли оточити її надмірним захистом і ухвалювати рішення від її імені, пояснюючи це тим, що сама вона чинитиме неправильно.

Якщо батьки були надмірно стурбовані й вимагали тотальної слухняності, щоб захистити вас від неприємностей, вам буде доволі важко знайти душевний спокій у дорослому житті.

Якщо ваші батьки були суворими, вам буде непросто навчитися безумовної любові. Якщо ви виховувалися в атмосфері суворості, несхвалення і критики, у вас не буде внутрішніх ресурсів для любові до інших. Усе завжди починається з любові до себе, але ваші батьки зробили багато, щоб перешкодити вам полюбити себе.

Щоб бути усвідомленою особистістю, не можна дозволяти психологічним проблемам відводити себе від перебування в “тут і зараз”, відривати від реальності. Психологічні проблеми змушують людину пригнічувати свої емоції та приховувати бажання. Однак без контакту з чуттєвою сферою та навколишньою реальністю неможливо стати усвідомленим.

13 кроків до духовності

Бажання зростати духовно не означає відмови від дітонародження чи улюбленої роботи, як не означає й усамітнення в ашрамі далеко від мирських справ і відмови від усього матеріального. Щоб почати духовну еволюцію, нам потрібно поставити перед собою мету досягти гармонії в усіх сферах нашого життя, включно зі стосунками, кар’єрою та здоров’ям. З чого ви можете почати?

Ми підкажемо найефективніші з наявних методів.

Займіться своїм здоров’ям

Духовне зростання не означає забуття фізичного тіла. Навпаки! Не дарма кажуть, що в здоровому тілі здоровий дух. Дбайте про свій організм, адже він є вмістилищем вашої душі. Здорове харчування та фізичні вправи значно поліпшать якість життя.

Почніть читати

Читання – один із найкращих способів саморозвитку. Неважливо, чи буде це художня література, чи кулінарна збірка. Будь-яка книга може навчити вас чогось корисного. Читання любовного роману допоможе вам краще розуміти інших людей, а читання книги з садівництва навчить вирощувати троянди.

Частіше посміхайтеся

Намагайтеся проявляти почуття гумору в усіх сферах життя. Здатність посміятися над проблемою означає, що ви можете з нею впоратися. Сміх приносить умиротворення і наповнює мозок позитивними думками, тим самим покращуючи ваш зв’язок зі своїм внутрішнім я.

Познайомтеся з медитацією

У духовному розвитку вам не обійтися без медитації. Науково доведено, що вона дуже корисна як для фізичного, так і для психічного здоров’я. Тільки коли людина перебуває в стані спокою, вона може встановити контакт із духовною частиною своєї особистості. Вона краще усвідомлює себе і свої справжні цілі.

Знайдіть плюси в самотності

Щодня шукайте можливість побути на самоті, далеко від усіх і прислухатися до своєї душі та своїх бажань. Не бійтеся самотності. Вона звільняє і дає багато можливостей для самопізнання. Звертаючись до себе, ви зможете подбати про свій стан і почати процес зростання.

Займіться творчістю

Вона допоможе вам наповнитися енергією. У процесі створення чогось нового своїми руками, ви відчуваєте задоволення. Це допоможе вам повірити в себе.

Займіться улюбленою справою

Приділяйте час своєму хобі. Це дасть вам змогу налагодити контакт із собою, своїм тілом та емоціями, а також наповнить вас енергією і допоможе відчути зв’язок із навколишнім світом. Займайтеся тим, що вас захоплює, і ви розширите свої можливості.

Навчіться цінувати те, що у вас є

Сучасне життя та епоха споживання закликають нас постійно прагнути чогось кращого, отримати те, чого в нас ще немає. Ми забуваємо про те, що в нас уже є, і знецінюємо це. І даремно! Ми маємо бути вдячні за те, що маємо, і насолоджуватися цим, навіть якщо йдеться про примітивні речі. Тільки так можна зосередитися на духовному зростанні, не витрачаючи часу й енергії на бажання отримати чергову річ.

Розберіться в собі

Прагнучи бути кимось, хто подобається іншим і з ким їм комфортно, ми часто втрачаємо з поля зору самих себе. Ми дивимося на свої недоліки і намагаємося виправити себе, щоб сподобатися світу й оточенню. Але важливо зрозуміти, що неможливо подобатися абсолютно всім. Завжди знайдеться хтось, хто скаже, що з вами щось не так.

Хороша новина полягає в тому, що нам зовсім необов’язково слухати таких людей і намагатися догодити їм до божевілля і розпаду особистості. Не варто витрачати ресурси та психічну енергію на те, щоб відповідати іншим. Зрозумійте себе, досліджуйте свою особистість і відчуйте свою індивідуальність. Будьте собою, йдіть своїм шляхом і не керуйтеся очікуваннями та вимогами інших людей. Тоді ви будете краще знати, як розпочати своє духовне зростання.

Зблизьтеся з природою

Прогуляйтеся парком, посидьте біля води, погодуйте птахів – шукайте можливості зануритися в природу. Люди – велика її частина. Близькість із природою просто необхідна для духовного розвитку.

Пустіть любов у своє серце

Любов – це найславетніша і найпрекрасніша емоція, яку ми можемо відчути. Ваше духовне зростання особливо інтенсивне, коли ви любите себе, інших і навколишній світ. Любов здатна зцілювати душу й тіло, відновлюючи здоров’я та сили.

Долайте перешкоди

Постарайтеся визначити, що стоїть на вашому шляху і не дає рухатися вперед. Що так тягне вас донизу? Які шкідливі установки присутні у вашій голові? Боріться з цими обмеженнями всіма можливими способами. Це важко і часом навіть болісно, але доки ви не усунете внутрішні бар’єри, ви ніколи по-справжньому не пізнаєте себе і не досягнете справжнього духовного зростання.

Не бійтеся змін

Не чіпляйтеся за старе і не намагайтеся закрити двері для нового. Страх заважає духовному зростанню і досягненню цілей. Необхідно позбутися його. Це природно – відчувати страхи й сумніви, коли в житті відбуваються зміни. Необхідно зрозуміти, що опір їм призведе до того, що ми застрягнемо на тому чи іншому рівні. Зміни – це не ворог, а союзник, який підштовхує нас до нових вершин.

Попри широке використання терміна “духовність”, його тлумачення не має однозначного визначення. Усі автори приписують цьому поняттю різне значення. Проте більшість сходиться на думці, що духовність – це характеристика духовних цінностей людини, що відображає її ставлення до навколишнього світу та розуміння добра і зла. Це спосіб життя, який полягає в прагненні до власної значущості та цінності.