Самовпевненість і впевненість у собі: у чому різниця

У чому відмінність? Багато хто плутає самовпевненість і впевненість у собі. І якщо друге – прекрасна якість, то перше нерідко ускладнює життя людини. При цьому сама вона може не помічати, що головна проблема – в ній.

Як себе поводити? Зайвої самовпевненості потрібно позбуватися. Важливо критично оцінити власну поведінку й усвідомити, яким чином вона шкодить. Як із самовпевненої людини стати впевненою в собі, розповімо в нашій статті.

Що таке самовпевненість

Великі дослідження психологів показують, що самовпевненість людини є частою причиною різноманітних невдач і серйозною перешкодою в досягненні мети. При цьому важливо розрізняти зайву самовпевненість із нормальною впевненістю. Самовпевненого індивіда легко впізнати за тим, як він “носиться” зі своєю єдино вірною думкою, як не визнає помилок. Ці люди легко розпалюють конфлікти і страждають від непорозуміння.

Здавалося б, упевненість і самовпевненість – однокореневі слова, а який різний вкладений у них сенс!

Про самовпевненість можна сказати, що це відчуття відсутності в себе негативних рис та інших мінусів. Іноді це поняття замінюють “самозакоханістю”. На жаль, самовпевнені люди мають ілюзії щодо своїх надздібностей і можливостей, тим самим втрачаючи шанс поглянути на себе збоку. А отже, вони не в курсі своїх сильних і слабких сторін.

Коли людина поводиться так, то вона може не усвідомлювати своїх дій, а отже, є небезпека нашкодити оточенню або собі, дозволяючи занадто багато.

Надмірна самовпевненість свідчить про персональну неспроможність, слабкість, навіть істеричність натури. Така людина любить вихвалятися здібностями, показувати віру в себе, не маючи на це жодних особливих підстав. Драматизм ситуації в тому, що коли після подібних заяв про неймовірну могутність людину просять довести це на практиці, на неї чекає абсолютний провал.

Занадто самовпевнений індивід не завжди здатен діяти осмислено, ця риса також не допомагає розвиватися. Звісно, в якісь моменти вона може дати позитивний ефект, але завжди краще обирати золоту середину. Людина самовпевнена не може відразу усвідомити свої помилки, навіть помітити їх. При цьому всі наступні невдачі буде сприймати як норму.

Відмінності самовпевненості від упевненості в собі

• Найчастіше самовпевненість народжується з нізвідки, тоді як в основі впевненості лежить усвідомлення себе, свого місця в житті та реальних успіхів у минулому.
• Без публіки самовпевненість рідко існує. Емоції інших – її їжа. Людина, впевнена в собі, вільна внутрішньо і не звертає уваги на громадську думку.
• Надмірну самовпевненість пов’язують з установками та психоемоційним статусом, тоді як упевненість у собі – це мікс волі та розуму, приправлений відчуттям внутрішнього комфорту.
• Упевненість завжди має під собою підґрунтя, бо те чи інше знання будується на фактах. Самовпевненість же обходиться без них.
• Іноді самовпевненість виникає як захист, завдяки вірі в щось, але й тут немає доказів.
• Крім іншого, самовпевненість не дотримується меж. Людина може запросто образити того, з ким спілкується, і навіть не помітити.
• Жорстокість і несправедливість – це теж про самовпевненість. Така людина завжди діє за принципом: “Найкращий захист – це напад”.
• Доброзичливість і спокій супроводжують упевненість. Страх або нерішучість – атрибути самовпевнених.
• Якщо впевненість можна довести і вона залишається з вами, то все удаване розчиняється в повітрі.
• Самовпевнені люди не здатні помічати своїх помилок.
• Самовпевнені люди спочатку діють, а потім думають.
• Будь-яка самовпевненість – завжди напоказ, тому її потрібно постійно демонструвати, а людині, впевненій у собі, це не потрібно.
• Між упевненістю і самовпевненістю є одна важлива відмінність: у першому випадку гасло: “Я можу”, у другому: “Я хочу”.

Причини появи самовпевненості

Чим відрізняються самовпевненість і впевненість у собі, ми тепер знаємо, і ці відмінності, на думку психологів, досить великі. Прозвучить дивно, але самовпевненість просто допомагає приховати відсутність упевненості в собі. Це спосіб заховати комплекси, виставляючи напоказ нібито хоробрість, зарозумілість, агресивність натури тощо.

Зовні такі індивіди навіть можуть здатися абсолютно незворушними. Вони готові без кінця оспівувати свої таланти і здібності, але насправді навіть за наявності таких просто не наважуються ними користуватися.

Самолюбна людина постає перед нами гордою особистістю. Але, придивившись уважно, ми можемо побачити, що перед нами звичайна скривджена дитина. За словами психологів, подібні якості якраз родом із дитинства. Тому батькам вкрай важливо пам’ятати, що фундамент впевненості та самовпевненості закладається в ранньому віці.

Причини формування такого характеру, як не парадоксально, протилежні:

Зайва вимогливість

До маленької дитини висувають надмірні вимоги з боку дорослих, коли її критикують за дрібні помилки, зовнішній вигляд або відсутність талантів. Часто буває так, що батьки вирішили зробити дитину без музичного слуху великим музикантом або без хороших фізичних даних спортсменом. Тож як би малюк не старався – йому не вдасться догодити рідним. У результаті рідня психує, а дитина – закомплексована на все життя.

Сліпе захоплення

Дитина завалена похвалами рідні та педагогів. З малих років їй навіюють, що вона унікальна: найрозумніша, найкрасивіша, найздібніша. У підсумку вона впевнена в усьому цьому на сто відсотків і починає думати, що всесильна і страшенно талановита, хоча насправді нічим видатним не володіє. Ба більше, у неї відсутнє бажання вчитися і розвиватися.

6 головних ознак самовпевненості

Самовпевнену людину відрізнити від інших просто. Є кілька основних рис:

1. До критики ставиться як до особистої образи. У розмові не вміє слухати, як і в суперечці, хоче залишити останнє слово за собою. Аргументує свою точку зору здебільшого агресією, криком, іноді істерикою.
2. Кожна помилка сприймається ним як серйозна особиста катастрофа. Але не з його вини, а внаслідок обставин або через недоброзичливця.
3. Обожнює хвалити себе і всім розповідати, який він неймовірний. Намагається всіх переконати в тому, що він надсильна людина.
4. Не може надовго зануритися в один проєкт, якщо виникають якісь труднощі. Комплекси стримують спроби рухатися вперед, оскільки не може припуститися бодай однієї помилки, адже оточуючі мають бачити в ньому виняткову особистість.
5. У команді такий самовпевнений колега не буде доопрацьовувати зроблене. Він не зверне уваги на вказані помилки, адже вважає будь-яку свою роботу виконаною ідеально.
6. Схильний до домінування і намагається впливати на оточуючих, марнославний і любить владу. Оскільки самолюбство пропорційне до образливості, часто потрапляє в конфлікти і сперечається майже з будь-якого приводу.

Плюси і мінуси самовпевненості

Самовпевненість – це добре чи погано? Іноді надмірна самовпевненість здатна принести непогані плоди. Якщо добре попрацювати над характером, то деякі негативні його риси можна застосувати на благо, прийнявши їх і використовуючи з вигодою.

Наприклад, якщо не звертати уваги на критику і йти своєю дорогою, то надлишок самовпевненості може призвести до невдач у сфері фінансів, адже така людина помилятиметься, не слухаючи нікого і не сумніваючись у тому, що вона має рацію. Не аналізуючи поточну ситуацію на ринку, індивід розміщує гроші в банку, у якого завтра, найімовірніше, відкличуть ліцензію, але він настільки самовпевнений, що навіть не буде морочитися.

Самовпевненість здатна завадити власному розвитку індивіда та його усвідомленості. Він робить нові помилки, не виправляючи і не аналізуючи старі. Таким чином, навколо особистості розростається “поле невдач”, але його вона виправдовує причинами, не пов’язаними із собою, наприклад, недостатньою обізнаністю оточення.

Самовпевнена людина рідко адекватно оцінює стан свого здоров’я і те, який вона має вигляд. Похибки вона не бачить, аж до того, що може приховувати погіршення самопочуття навіть від себе. Схильний шукати причину цього в поганій погоді, в оточенні або в настрої. Щодо відвідування лікаря не замислюється в принципі.

Самовпевнені люди часто мають зайву вагу. Звісно, вони не дослухаються до порад близьких або друзів, не вважають, що це не тільки мінус до зовнішності, а й ризик виникнення серйозних захворювань. Тому до лікаря вони або приходять занадто пізно, або не звертаються зовсім, намагаючись усунути проблему самолікуванням.

Як ми знаємо, всього має бути в міру, особливо коли йдеться про самовпевненість. Просто треба прагнути знайти золоту середину.

Зайва недовірливість теж не надто хороша. Якщо ви знайшли схожі риси з описаним вище типажем, можливо, час подумати над тим, щоб виправити свою поведінку, спосіб життя, озирнутися на тих, хто оточує вас.

Найунікальніший діяч мистецтв не прославиться, якщо в нього буде недостатньо впевненості, щоб відкрити виставку або організувати творчий вечір. Як жодна книжка не буде надрукована і не стане відомою, навіть якщо автор може за геніальністю зрівнятися з О.С. Пушкіним, коли рукописи складають у стіл і не обговорюють навіть із близькими людьми.

З накопиченням життєвого досвіду людина схильна відчувати, що знань їй дедалі більше бракує. Першим висловився про це великий філософ Сократ. На жаль, буває й навпаки: ті, хто має вузьке й малорухливе мислення, на сто відсотків упевнені з усіх питань у будь-яких сферах і темах, і, крім того, бажають передати цей “досвід” усім і кожному.

У психології самовпевненість – це когнітивне спотворення, що отримало назву ефект Даннінга – Крюгера. Чому воно становить небезпеку?

Це поняття можна описати так: люди з низьким рівнем кваліфікації впевнено роблять неправильні висновки, ухвалюють хибні рішення, ба більше, ще й не можуть усвідомити своїх помилок через низький рівень своєї компетенції. Унаслідок цього в них формуються ілюзорні уявлення про власні таланти та здібності на противагу висококваліфікованим фахівцям, які частіше занижують свої здібності, будучи недостатньо впевненими в собі, думаючи, що не володіють питанням достатньо добре.

У підсумку менш компетентні люди володіють занадто високою думкою про свої таланти, тоді як індивіди, які справді знають, вважають, що оточуючі оцінюють їх так само невисоко, як і вони самі. У даному випадку для перших самовпевненість грає на руку, хоча тут є чимала частка везіння, проте розплата за цю якість особистості – ухилення від реальності.

5 правил спілкування із самовпевненою людиною

Не секрет, що більшість самовпевнених людей – токсичні, а отже, спілкування з ними не буде приємним. Але що робити, якщо спілкуватися доводиться регулярно?

Проблема в тому, що можна змінити себе, навіть надто самовпевненого, а ось поставити на місце або позбутися товариства таких людей у своєму оточенні непросто. Як відомо, погані приклади заразливі.

Є кілька правил, які допоможуть впоратися з надмірно самовпевненим персонажем і залишитися при цьому спокійним:

1. Постарайтеся не вестися на грубість і не грубіянити у відповідь, щоб не допустити базарної чвари. Залишайтеся спокійним, навіть якщо у співрозмовника станеться істерика.
2. Завжди тримайте напоготові різке запитання: “Чому ви на мене кричите?” або “Чому ви мені грубите?” Найчастіше після них самовпевнена людина втрачає дар мови, оскільки для неї є нормою доводити щось комусь на підвищених тонах. Вона може просто не помічати гучності.
3. Не приймайте все сказане за істину. Краще проаналізуйте, і ви зрозумієте, що, швидше за все, перед вами закомплексований співрозмовник. Забудьте цю розмову, вона не варта ваших переживань.
4. Перед самовпевненою людиною категорично не можна проявляти чемність або слабкість. Порожню розмову з нею можна закінчити фразою: “Дякую, я врахую все, що ви сказали” або “Постараюся скористатися вашими порадами”. Після цього зверніться до попереднього пункту.
5. Залишайтеся впевненими в собі, навіть якщо вас просто оточили самовпевнені колеги, від яких тільки й чути, які вони прекрасні. Усі ці розмови не варті виїденого яйця.

Як позбутися зайвої самовпевненості

Трапляється, що, аналізуючи скоєні помилки, людина приходить до думки про те, що в якихось ситуаціях була занадто самовпевненою. Щоб скоригувати подальшу поведінку, можна дотримуватися таких рекомендацій:

• Проявіть делікатність щодо співрозмовника. У комунікації конфлікт – не найпродуктивніша річ.
• Кожен має право на свою думку. Але це зовсім не означає, що саме ваша точка зору помилкова.
• Ігноруючи факти й уникаючи реальності, можна нашкодити як собі, так і близьким.
• Щодо здоров’я потрібен раціональний підхід. Завжди краще знати напевно, ніж припускати, нехай і з упевненістю.
• Конструктивна критика корисна, до неї варто прислухатися. Можливо, вона не щоразу буде виправданою, але вам точно потрібна спокійна думка людини, якій ви довіряєте.
• Важливі ваші вчинки, а не яскраве враження, яке ви вмієте справити.

Комунікація завжди передбачає емоційний контакт між співрозмовниками. Самовпевненість може зробити людину надмірно черствою, знищити її соціальні зв’язки, позбавити емпатії. Прийнявши й пізнавши себе, а також виявляючи шанобливе й делікатне ставлення до оточуючих, усього цього цілком можна уникнути.

Людина схильна підміняти поняття, і це відбувається досить часто в прагненні видати бажане за дійсне. Самовпевнена людина – це далеко ще не впевнена в собі. Кожен, хто здатен адекватно оцінити ситуацію і себе, обов’язково відчуватиме почуття страху або хвилювання в різні моменти, навіть відчуваючи правоту свою і своїх вчинків. Тривога перед виступом або занепокоєння перед якоюсь важливою подією в житті – нормальна людська реакція.

Самовпевнена ж людина навряд чи адекватно оцінює ситуацію. Вона просто вірить у хороший результат і тому особливо не хвилюється. Однак найчастіше саме самовпевнені люди насправді виявляються абсолютно невпевненими в собі, а тому їхня самовпевненість – захисна реакція на життєві події.

Якщо в індивіда безліч слабкостей і комплексів, то за допомогою самовихваляння, яке генерує це почуття, він просто закриває від себе реальну картину світу, щоб нічого не робити, не працювати над собою та якось коригувати недоліки і страхи.