Уявіть, що кожна ваша дія супроводжується діалогом, у якому ви завжди програєте. І добре, коли критика конструктивна й обґрунтована, і ви чуєте її від людини, думку якої поважаєте. Але що робити, якщо ваш опонент – ви самі, а весь діалог відбувається у вас у голові?
Внутрішній критик сидить у кожному з нас, так уже повелося з дитинства. Кожну нашу помилку, навіть найменший промах він буде розбирати на деталі, доводячи нашу нікчемність. Невже ми приречені постійно це вислуховувати? На щастя, сучасні психологічні техніки здатні заглушити внутрішній голос, а то й зовсім позбутися його.
Хто такий внутрішній критик
“Та ти невдаха”, “Ти сам винен у своїх провалах”, “У тебе навряд чи щось вийде”, “Успіх – це не про тебе”..
Чи доводилося вам ловити себе на думці, що це про вас? Якщо ви періодично чуєте, як внутрішній голос твердить це, тоді можна з упевненістю сказати – у вас живе внутрішній критик! Він постійно гризе, лає, у чомусь звинувачує, каже вам, що ви абсолютно нікчемна людина. Як правило, він займає вигідну для нього позицію: оцінює і звинувачує вас одночасно. Ви прислухаєтеся до його слів, тим самим вішаючи на себе ярлики, яких не так-то просто позбутися.
Така критика занижує вашу самооцінку, відбиває бажання до подальших дій, вона буквально вводить вас у ступор. Як наслідок – наростає психологічний тиск на самого себе, вас охоплюють тривожні стани, а тут і до порушень психіки недалеко. Також під серйозною загрозою фізичне здоров’я, ви ж пам’ятаєте, що всі хвороби від нервів? Емоції, які не знаходять виходу, рано чи пізно починають руйнувати людину зсередини, ви це легко помітите за появи психосоматичних ознак.
Цікаво, в який момент у вас оселився цей внутрішній критик? Найчастіше люди думають, що це ніщо інше, як внутрішній голос, який з ними з народження. Але це зовсім не так. Внутрішній критик не народжується разом із нами. Він знаходить нас уже з плином життя. Так, наприклад, у юному віці цим голосом були наші батьки або якісь інші авторитетні дорослі. Саме в той момент, залежно від того, яким чином вони вас критикували (важливо все – голос, інтонації, міміка), у вас і зародився ваш внутрішній критик. Виростаючи, людина починає на підсвідомому рівні лаяти себе тими словами, які чула в дитинстві. Напевно, саме тому тема взаємин із дитиною сьогодні настільки актуальна.
Дорослішаючи, людина починає контролювати й оцінювати себе самостійно. Ці дитячі травми змушують надмірно обмежувати себе в діях, вона абсолютно невільна внутрішньо. Самобичування витісняє здоровий самоаналіз, і в результаті цього перед нами постає доросла людина із заниженою самооцінкою, внутрішній критик поступово стирає її особистісні межі. Людині складно пристосуватися до дійсності, будь-який промах виводить її з рівноваги, вона відчуває колосальний дефіцит підтримки, відчайдушно чекає тих самих заповітних слів: “Ти молодець, у тебе все вийде!”
7 типів внутрішнього критика
Так чи інакше, але практично кожна людина рано чи пізно зустрічається віч-на-віч зі своїм “внутрішнім критиком”. Цей голос не тільки вимовляє свої негативні умовиводи з того чи іншого приводу, а й замикає вас у рамки і накладає обмеження, викликані болем і соромом. Ви раз у раз чуєте від нього, наскільки далекі від досконалості.
Якщо подивитися на внутрішнього критика з боку психології, то помітите, що це не що інше, як своєрідний рупор вашої психіки. Він кричить вам про те, на які аспекти підсвідомості та розуму вам слід звернути увагу, що потребує більшої участі, співчуття та підтримки. Психотерапевти Джей Ерлі та Бонні Вайсс виділили сім різновидів внутрішніх критиків.
Тип 1. Перфекціоніст.
Тут на вас чекають постійно завищені вимоги. Ви маєте бути досконалістю, до того ж абсолютно в будь-якій сфері, чи то кар’єра, чи то зовнішність, чи то особисті стосунки.
Тип 2. Контролер.
Цьому внутрішньому критику властивий голос, який постійно звинувачує і систематично контролює всі ваші імпульси. Під удар потрапляє все: від уподобань у їжі до вибору сексуального партнера. У чому ж полягають побоювання вашого внутрішнього голосу? Він упевнений, що щойно ви втратите контроль над ситуацією, то втратите обличчя пристойної людини.
Тип 3. Майстер завдань.
Це справжній трудоголік серед усіх внутрішніх критиків. Він змушує вас домагатися визнання й успіху за будь-яку ціну. У вас немає права зменшувати швидкість або сходити з дистанції. Йому незнайоме слово лінь, на його думку, не “тягнути” і не “долати” перешкоди – це і є невдача.
Тип 4. Підривник.
Він раз у раз намагається змусити вас засумніватися у своїх здібностях і можливостях, не дає зробити рішучий (нехай навіть і ризикований) крок. Таким чином, критик дбає про вашу безпеку і комфорт. І якщо раптом ви намагаєтеся стати помітнішим або активнішим, то він одразу опускає вас із небес на землю, сприймаючи це як реальну загрозу вашому життю і здоров’ю. Як правило, цей тип критика живе в людях із сильно заниженою самооцінкою.
Тип 5. Руйнівник.
Що б ви не робили, до чого б не прагнули – ви завжди погана, негідна, недосконала людина. Цей критик поступово руйнує вашу природну самооцінку, наслідки можуть бути найсумнішими. Як правило, він живе в людях, яким довелося пережити серйозну психологічну, фізичну травму або жорстоке поводження в ранньому дитинстві.
Тип 6. Нагадувач.
Цей внутрішній критик любить поворошити минуле. Йому здається, що захистити вас від повторення помилок може тільки він, причому вельми дивним методом – постійно нагадуючи і повертаючи вас подумки до них.
Тип 7. Конформіст.
Тут іде ідеалізація визначених суспільством або сім’єю стандартів. Якщо раптом ви перестаєте їм відповідати, ви не будете вже таким коханим і потрібним. Варто було вам тільки в думках припустити можливість іншої поведінки, як одразу вмикається блок: “Зупинись, ти ризикуєш стати “бридким каченям” і бути вигнаним із цього суспільства”.
Робота з внутрішнім критиком
Як же можна позбутися внутрішнього критика? Рекомендуємо звернутися по допомогу до фахівця, не варто соромитися і тримати проблему в собі:
- По-перше, потрібно зрозуміти і прийняти, що у вас живе цей голос, який раз у раз намагається принизити вас або засудити ваші дії, думки, бажання. Як правило, під час сеансу психолог намагається налагодити контакт саме з ним, щоб зрозуміти причину такої безжальної критики на адресу свого “господаря”. Найчастіше під удар потрапляють усі сфери життя людини, починаючи із зовнішності й закінчуючи рівнем інтелекту та оточенням людини. З’ясовується, що догодити цьому голосу непросто.
- У той момент, коли ви усвідомлюєте присутність іншої особистості у вас, одразу ж почнеться наступний етап. На ньому фахівець допоможе зрозуміти справжні причини нападу на вас вашого внутрішнього голосу.
- На третьому кроці ви приступаєте до розв’язання проблем, які вдалося виявити на попередньому етапі. Вражаюче, але ви помітите, як внутрішній голос стає тихішим, він навіть прагне вас підтримати, а не принизити.
Якщо у вас виникає питання про те, чи справді необхідна допомога фахівця, щоб дізнатися, як впоратися з внутрішнім критиком і чи можна провести цю роботу самостійно, то відповімо: “Так, можна”. Для цього спробуйте дотримуватися кількох простих рекомендацій досвідчених психологів, щоб прискорити процес реабілітації:
- Заженіть його в рамки. Обговоріть із внутрішнім критиком ті сфери, які будуть недоторканними для нього, наприклад, заблокуйте для нього вашу чуттєво-емоційну сферу. Дозвольте критикувати тільки ваші вчинки.
- Ставтеся до себе м’якше. Почули, як критик вас засуджує? Не мовчіть у відповідь, спробуйте захистити і виправдати себе. Адже ситуація, що склалася, могла бути прикрим збігом обставин.
- Спробуйте змінити образ і голос внутрішнього критика. Можете придумати йому обличчя улюбленого артиста або якогось вигаданого персонажа.
- Усе наше життя сповнене стресових ситуацій, не забувайте про це. Якщо раптом ви зійшли зі шляху і повели себе не так у стресовій ситуації – не судіть, не сваріть себе. З кожним могло трапитися.
- Подружіться з ним, спілкуйтеся з ним. Подякуйте за ті її пориви, в яких вона намагається захистити вас від передбачуваних загроз. Зафінальте вашу бесіду словами про те, що ви вже досить доросла людина, щоб самостійно приймати рішення і долати перешкоди на життєвому шляху
Хочете ще одну нестандартну пораду? Спробуйте на кожну проблему і складність на вашому шляху знайти своє “Але”. Наприклад, мені соромно і ніяково, але це лише неприємне відчуття, яке скоро мине. Я відчуваю свою провину в тому, що сталося, але це тільки моя звичка, поганого я не зробив нічого.
Вправи для роботи з внутрішнім критиком
- Візьміть чистий аркуш паперу або блокнот, розділіть його на дві частини. На одну з них слід записати всі претензії до самого себе, які накопичилися за день. Відпочиньте, змініть обстановку, прогуляйтеся. Поверніться до своїх записів пізніше: оптимально хвилин через 30, через годину. Переходимо до заповнення другого боку аркуша – напишіть позитивні події, які ви отримали від ситуації. Припустимо, ви запізнилися на роботу, зате виспалися. Не встигли переробити всі заплановані домашні справи, зате нарешті вдалося зустрітися з друзями.
Не варто відбирати мікрофон у вашого критика, у цьому випадку вправа буде максимально ефективною. Нехай він візьме участь в обговореннях, висловиться за кожним пунктом. Наприклад, ви зовсім забули і не зробили важливий дзвінок новим партнерам. Вам не вдалося висловити свої побажання та умови роботи. Але цілком можливо, що це допомогло вам, і співрозмовник сам запропонував вам несподівано зручні та перспективні умови співпраці. - Спробуємо провести вправу під назвою “Адвокат”, суть якої полягає в тому, що вам необхідно знайти собі виправдання за будь-яку думку про вашу можливу невдачу чи провал. Підбадьорте себе, згадайте наочну ситуацію, коли вам вдалося проявити мудрість і витримку, креативність і рухливість розуму. Не втрачайте можливості сказати собі кілька підбадьорливих фраз. Не шкодуйте, а похваліть себе. Скажіть, що у вас усе вдасться, повірте, це додасть вам упевненості в собі й бажання рухатися далі.
