Чому це важливо? Нерідко одні й ті самі ситуації та проблеми повторюються протягом усього життя. Ми можемо чогось боятися, почуватися неповноцінними, самотніми, відчувати провину і беззахисність, не розуміючи чому. У більшості випадків в основі цього – дитячі переживання, які, можливо, людина навіть не пам’ятає. Але підсвідомість зберігає всі наші образи, потрясіння і травми. І наша внутрішня дитина продовжує їх переживати.
Як поводитися? Оскільки коріння багатьох проблем приховано в дитинстві, нам важливо знайти цю дитину і допомогти їй впоратися з негативними почуттями, які вона відчуває досі. Для цього психологи пропонують безліч методів. Це складна робота, але, виконавши її і знайшовши спільну мову зі своєю внутрішньою дитиною, ви побачите, як чудово змінилося ваше життя.
Що таке внутрішня дитина
У 1960-ті роки американський психіатр Ерік Берн розробив теорію транзактного аналізу. На думку вченого, люди залежно від конкретних ситуацій обирають одну з позицій своєї особистості: дитини, дорослого або батька. Внутрішня дитина знаходиться всередині кожної людини. Це є несвідомою стороною особистості. Саме ця її частина розкриває секрети минулого та показує світлі моменти наших дитячих спогадів.
У цій частині психіки міститься досвід, який людина отримує в ранній період: наші почуття, емоційні переживання. Усе це з плином часу з’єднується в нас.
Усередині особистості кожної дорослої людини відведено місце дитячій складовій. Причому в міру дорослішання вона активніше проявляє себе через емоційні реакції, стиль поведінки, категорії бажань. Існує навіть таке поняття, як “регрес”. Цей феномен передбачає повернення дорослої людини в дитинство у разі виникнення будь-якої стресової ситуації, коли її поведінка стає схожою на поведінку маленької дитини.
Дитина, що перебуває в людині, може бути в кожного різною. В одних вона щаслива, оптимістична, готова брати і віддавати натомість, добра, енергійна, мрійлива і творчо налаштована. Цей малюк довіряє навколишньому світу, прагне до своїх цілей і досягає їх.
Усередині інших людей може ховатися нещасне дитя, покинуте всіма, якого ніхто не бажає слухати, на його потреби не звертають уваги. Його не полишають страх, тривога, боязнь бути нікому не потрібним. Воно постійно відчуває почуття провини, образи, боїться того, що його критикуватимуть, тому закрите і не в змозі творити, багато чого забороняє собі, включно з почуттями та емоціями.
Наприклад, якщо на роботі накричав начальник, один сприйме це спокійно, в іншого спливе в пам’яті дитяче переживання, коли вчитель відчитав його перед усім класом.
Людина може навіть розплакатися через почуття, що нахлинули раптово, оскільки відчуває стан регресу. У кожного з нас зберігаються емоційні переживання з дитинства, які не були психологічно опрацьовані. Саме в них ми занурюємося з головою.
У душі кожного дорослого живе його абсолютна копія в дитинстві. Психологія каже, що внутрішня дитина – це образ людини, коли вона була маленькою. Те, як індивідуум житиме надалі, чи благополучно в нього все складеться, залежить від відчуттів його внутрішньої дитини.
Тому щасливо прожите дитинство є гарантом успішної кар’єри людини, стійкості її характеру в складні періоди, здатності до комунікації та зближення з людьми.
Якщо людина в дитинстві недоотримала від батьків чогось із психологічного погляду, її душа була скалічена, вона перенесе весь цей тягар зраненої морально особистості в сьогодення. Такі люди відчувають постійний страх, складнощі у спілкуванні, невпевненість у собі та власних силах.
Психологічні аспекти внутрішньої дитини
Часто люди не можуть знайти відповіді на прості запитання. Наприклад, чому вони зрадіють, до чого прагнуть, що в них заплановано, чого їм хочеться насправді. Але ж усе, чого ми у своєму житті досягаємо, залежить саме від відповідей на ці запитання.
Якщо мета неясна, то як до неї рухатися? Неможливо. Однак багато людей, навіть дуже серйозних, часом точно не знають, чого хочуть.
Діти відрізняються від дорослих тим, що вони вміють радіти, а дорослі не завжди. Як правило, дитина відчуває себе щасливою, перебуває в позитивному настрої, навіть якщо в її житті не все так чудово. Просто дітям не властиво зациклюватися на своїх невдачах і поразках.
Часто спостерігається дивне явище: батьки “опускають на землю” свою спрямовану до мрій дитину. Трапляється, що дорослі намагаються маніпулювати дітьми, перекладаючи на них відповідальність. У багатьох сім’ях на старших синів або дочок повністю звалюють турботу про молодших братів і сестер. У підсумку дитина, у якої безліч дорослих обов’язків, практично завжди обділена повноцінним дитинством.
Такі люди виростають із надмірним почуттям відповідальності, не дозволяючи собі ні на мить розслабитися і виглядати безпорадним. Їм необхідно навчитися жити легко, простіше ставитися до обставин. А для цього потрібно попрацювати зі своєю внутрішньою дитиною, з власним я і спробувати скинути з плечей важкий тягар минулого.
Психологія описує стан внутрішньої дитини, коли людина відчуває себе в дитинстві, в якому все легко, весело і безтурботно. Бувають люди, які зберегли здатність такого світосприйняття на все життя. Але це зовсім не свідчить про їхню інфантильність, безвідповідальність або несерйозність. Вони змогли побороти в собі вплив минулого життя і навчилися дивитися на речі просто.
Чи можливе зцілення внутрішньої дитини? Відповідь: так. Якщо людина поспілкується зі своєю внутрішньою дитиною, вона зможе визначити причини її проблем і знайти їх розв’язання.
Цей процес самоаналізу дає змогу:
- вивести назовні емоції, пригнічені в дитинстві;
- дізнатися про ті потреби, які не були своєчасно задоволені;
- стати більш розкутим і вільним у спілкуванні;
- підняти самооцінку і почати більше любити та поважати себе.
Які травми шкодять внутрішній дитині
Практично кожній людині в дитинстві завдали якоїсь травми, наприклад:
- над нею фізично та морально знущалися дорослі (батьки, вчителі та інші);
- її позбавили улюбленої речі;
- її зрадив найкращий друг.
Робота людини зі своєю свідомістю має обов’язково включати взаємодію з внутрішньою дитиною, оскільки ця частина душі поранена, з нею необхідно примиритися і возз’єднатися. Якщо ми виконаємо цю складну роботу, то зрозуміємо, чому чогось боїмося, відчуваємо невпевненість у собі, відкидаємо якісь життєві структури.
Під час роботи з внутрішньою дитиною людина може відкрити для себе дуже багато цікавого і корисного. Тепер не потрібно просто спостерігати, як проявляються ті чи інші ознаки душевного болю. Ви зрозумієте справжню причину й передумови вашого сьогоднішнього способу життя, появи вашого страху, будь-яких фобій.
Трапляється, що в людини через травми душа не втрачається. Її психіка стає ураженою, що провокує в майбутньому зниження самооцінки, часті депресивні стани, зростаюче почуття тривожності, страхи і фобії, неадекватну поведінку. Ще одним наслідком порушення психіки є хронічні хвороби.
Дитячі травми можуть бути спричинені такими причинами:
- Батьки ретельно приховують свою любов до дитини, емоційно закриті.
- Постійні фізичні покарання. Батьки можуть дитину штовхати, смикати за волосся, трясти, дряпати, палити їй шкіру, шльопати і навіть мити рот із використанням мила.
- Дії, що мають сексуальний характер, які розбещують дитину. Наприклад, демонстрування порнографічних зображень і відео тощо.
- Розставання (розлучення) батьків.
- Дитина завантажена невідповідними її віку обов’язками, які її обтяжують. Це можуть бути турботи про своїх молодших братів чи сестер, батьків та інших родичів.
- Відсутність належного піклування та догляду з боку батьків, які можуть не годувати дитину, не створювати їй сприятливі та безпечні умови для життя.
- Дитина залишена на довгий час без нагляду старших.
- Емоційне нехтування дитиною. Батьки ніколи не заохочують малюка і ніяк не підтримують.
- Моральне приниження у вигляді обзивань і образ.
- Придушення особистості.
- Пошкодження особистих речей, якими дорожить дитина.
- Надмірна вимогливість з боку батьків.
- Втрата близької людини.
- Інші зовнішні події, що травмують психіку дитини (наприклад, автоаварія, пожежа, повінь тощо).
Вище перераховані далеко не всі причини, що призводять до дитячих травм. Список наведено для повнішого уявлення про те, з якими випадками можна зіткнутися в процесі роботи з внутрішньою дитиною. До речі, не завжди тільки батьки винні в нанесенні дитячої психологічної травми: відповідальними можуть бути старше доросле покоління (дідусі та бабусі), друзі, знайомі, брати, сестри та інші родичі.
Як познайомитися зі своєю внутрішньою дитиною
Для цього існують різні способи. Для початку потрібно виконати просту вправу: дістати своє дитяче фото та проаналізувати відчуття й емоції, що виникають при погляді на нього. Комусь захочеться покритикувати себе. А в когось виникне відчуття теплоти, любові, ніжності.
Для початку варто замислитися над питанням: які почуття в мене народжуються зараз, у дорослому стані під час перегляду свого дитячого фото?
Крім того, внутрішня дитина може проявитися під час яскравих емоційних сплесків. Наприклад, дитячі переживання з приводу розставання батьків переносяться в доросле життя. Зріла людина, яка пережила в юному віці таке потрясіння, дуже емоційно реагує на розрив стосунків із коханою людиною, не знаючи, як продовжувати жити.
Якщо з людиною нічого подібного в дитинстві не траплялося, ставши дорослою, вона переживе цю неприємність болісно, але набагато легше. Завдяки наявності внутрішнього стрижня можна переконати себе в необхідності продовжувати дихати, жити, чимось займатися. Той, хто пережив розставання, в змозі сам підтримати себе або попросити когось про підтримку.
Однак не можна сказати, що внутрішня дитина проявляється тільки у вигляді сумних дитячих спогадів. Насправді вона є джерелом енергії, характеризує наші захоплення, потреби та бажання. Завдяки внутрішній дитині проглядається наша творча жилка, ми фантазуємо, щось робимо. Людина, яка познайомилася з дитиною всередині себе, вміє визначати пріоритети, виділяти головні потреби.
Діти завжди готові тісно спілкуватися з навколишнім світом. Їм хочеться все подивитися на власні очі, помацати руками і понюхати. Дитина активна і допитлива, завдяки чому, подорослішавши, стає здатною рухатися вперед і цікавитися навколишнім світом.
Усі діти, як правило, сприймають події амбівалентно (двоїстість ставлення), тобто як з поганого, так і з хорошого боку.
Про важку травму, отриману в дитинстві, можуть свідчити категоричні заяви на кшталт: “Я був найщасливішою дитиною в дитинстві”, “Краще за моїх батьків немає нікого на світі”. За допомогою цих фраз людина споруджує собі психологічний щит, негативні моменти витісняються її психікою.
Інший варіант походження цих фраз – фальшивий дитячий досвід. Наприклад, батьки створюють ілюзію ідеального шлюбу, ніколи не виставляючи напоказ свої негативні емоції.
Справжній і повноцінний досвід формується, якщо дитячі роки були різноманітними. Щось запам’яталося хороше, а щось погане, в одні моменти було сумно, в інші – радісно. Тому, щоб підтримати себе дорослого, потрібно, щоб дитячий досвід був справжнім.
4 способи роботи зі своєю внутрішньою дитиною
Діти завжди наївні, чисті й невинні. Доросла людина може стати простішою, перетворившись на дитя з відкритою і допитливою душею.
Необхідно спробувати зцілити внутрішню дитину. Тоді ми позбудемося тяжкого тягаря негативних емоцій і не будемо відчувати почуття провини, сорому, страху, гніву, ненависті, заздрості, відрази.
Щоб цього домогтися, потрібно оточити свою внутрішню дитину любов’ю і плекати, щоб вона почала довіряти.
Які способи роботи з внутрішньою дитиною існують:
Необхідно визнати всередині себе дитину і показати, що ви її любите і поважаєте. Фрази, які сприяють зближенню:
- Я тебе люблю.
- Я чую тебе.
- Я дуже шкодую.
- Дякую тобі.
- Я готовий пробачити тебе.
Нехай у вас сформується звичка працювати зі своєю внутрішньою дитиною, розмовляти з нею. Для цього можна вести щоденник, записуючи в ньому запитання до неї і відповіді.
Допомагають спогади, що стосуються якихось важливих подій у житті, а також перегляд фотографій із дитинства. Запам’ятайте ці знімки, щоб могли відтворити їх подумки в процесі спілкування з внутрішньою дитиною. Можна тримати ці фото поруч постійно для нагадування про її присутність у вашому житті.
- Відтворення своїх дитячих занять
Згадайте про свої улюблені справи в дитинстві. Можливо, ви обожнювали навесні пускати струмками кораблики, робити курені серед дерев, грати в школу, щось майструвати з паперу, пити перед сном тепле молоко тощо. Можна спробувати зайнятися чимось із дитинства.
Для лікування дитячих травм важливо відновити контакт зі своєю внутрішньою дитиною. Для цього необхідно повернутися в дитинство шляхом медитації або візуалізації. Таким чином ви зможете заручитися її довірою. Після відтворення цього зв’язку ви зумієте дізнатися, що спровокувало дитячу травму.
Як навчитися медитувати
Для цієї подорожі потрібно мати певний досвід медитації, постійно практикуватися. Цей процес є пасивним, тому потрібно тільки глибоко дихати, добре розслабитися. Потрібно спробувати, занурившись у себе, подумки поставити запитання, що цікавить: “Яка травма в моєму дитинстві була найпершою?”.
Важливо стежити за перебігом думок, що з’являються і зникають. Дитина, що перебуває всередині вас, має допомогти відповісти на найважливіші запитання. Однак якщо цього не станеться, потрібно це прийняти, набратися терпіння, любити й чекати. Тоді дитина почуватиметься в безпеці.
Якщо відповіді не буде, запитуйте регулярно. Час, що витрачається на цей процес, може займати від 2 до 60 хвилин.
Як навчитися візуалізації
Цей процес, на відміну від медитації, більш активний. Він заснований на створенні “енергетичного простору”, або безпечного для спілкування з дитиною місця.
Відтворіть подумки блакитний берег, будинок у лісі або іншу спокійну і безпечну обстановку, що надихає вас. Щойно ви опинитеся в енергетичному просторі, покличте для бесіди свою внутрішню дитину.
Що потрібно робити:
- Закрити очі, зробити глибокий вдих, розслабитися.
- Уявити, що ви спускаєтеся сходами.
- Внизу, наприкінці сходів, знаходиться безпечний ресурсний куточок, де можна відчути себе цілісним, упевненим і непохитним.
- Спробувати трохи побути у відтвореному енергетичному ресурсі, подивитися, понюхати, послухати.
- Після знайомства з ресурсним місцем потрібно уявити, що дитина підходить до вас.
- Потрібно її обійняти, щоб вона відчула себе в безпеці.
- Після знайомства потрібно запитати внутрішню дитину про те, коли ви вперше відчули себе сумним, коли вперше чогось злякалися. Пам’ятайте, що ставити запитання ви повинні, використовуючи дитячу термінологію.
- Почекати, що відповість маленький співрозмовник.
- Після отримання відповіді обов’язково подякувати йому, обійняти, дати йому зрозуміти, як він багато значить для вас.
- Попрощатися з ним.
- Піднятися назад угору сходами.
- Повернутися у свій звичний стан.
Дитяче сприйняття навколишнього світу відрізняється від дорослого. Ми можемо помилятися з приводу впливу будь-яких подій, що відбулися в дитинстві, на наше доросле життя. Те, що нам здається незначним, може виявитися набагато небезпечнішим. У зв’язку з цим ніколи нічого не припускайте з приводу вашої внутрішньої дитини.
