Старечий вік: період прийняття

Про що йдеться? Старечий вік – період у житті людини, коли організм, по суті, в’яне. Хоч фахівці й укладають цей час у певні рамки, у когось він настає раніше, у когось пізніше. Це залежить від психологічних і фізіологічних чинників, але головне – від сприйняття самою людиною змін, що відбуваються.

Як ставитися? Різні люди по-різному ставляться до своєї та чужої старості. Але в будь-якому разі важливо розуміти, які особливості є в цього віку і як зробити так, щоб людина, яка його досягла, почувалася настільки комфортно, наскільки це можливо.

Який вік вважається старечим

Наша фізіологія – це сфера, в яку ми не можемо внести кардинальні зміни силою власного бажання, оскільки людський організм розвивається за заздалегідь заданою генетичною програмою. З віком неминуче відбуваються незворотні зміни в психіці, в процесах метаболізму і в зовнішньому вигляді. Проте сивина, зморшки і важка хода не завжди є ознаками старості.

Коли настає старечий вік, у скільки років людина вступає у вікову групу старих людей?

У різні часові періоди історії людського суспільства люди мали різні думки з приводу початку старості. Чи можете ви зараз повірити, що раніше двадцятирічні вважалися літніми людьми? Можливо, тоді це було обґрунтовано, бо шлюбний вік починався вже з 12-13 років, і в Середні віки було логічно вважати двадцятирічну жінку вже немолодою.

З якого часу обчислюється старечий вік тепер, ми можемо побачити за класифікацією ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я):

• до 44 років – молодість;
• 45-59 років – середній вік;
• від 60 до 74 років – похилий вік;
• 75-89 років – старечий вік;
• 90-100 років і старше – довгожителі.

Комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я опублікував статистику про те, яку частку серед жителів планети становлять люди, старші за 50 років:

• 1950 рік – 214 мільйонів осіб;
• 1975 рік – 350 мільйонів осіб;
• 2000 рік – 590 мільйонів осіб;
• 2010 рік – 1 мільярд 100 мільйонів осіб.

У XXI столітті спостерігається такий соціальний феномен, як прогресуюче старіння людства, причому особливо зростає частка людей, старших за 75 років.

Старіння людського організму – неминучий фізіологічний процес, проте не варто вважати його патологією. Для того щоб під час старіння почали розвиватися захворювання, має відбутися певний збіг обставин, хоча це необов’язково.

Україна не відстає від загальної тенденції старіння суспільства. Порівняйте, наскільки збільшилася в нашій країні частка осіб, старших за шістдесят, за останні 20 років минулого століття:

• 1979 рік – 16,3 %;
• 2000 рік – 20,7 %.

Точне визначення старості, її вікових рамок і перших проявів – одна з проблем геронтології та соціології. Основна складність полягає в тому, що неможливо виокремити чітку межу, що відокремлює період старості від середнього віку. По-перше, старіння – це плавний і тривалий процес. По-друге, воно починається і проявляється по-різному в людей однієї вікової категорії, тобто має свої особливості в кожного індивідуума.

Якщо ми проаналізуємо, за якими параметрами визначається початок старечого віку в різних класифікаціях, то побачимо значні розбіжності. Цей діапазон коливається від 45 до 70 років. Практично всі вікові класифікації ділять старість на періоди і враховують те, що між людьми, які старіють, як і раніше, існують великі відмінності в зовнішньому вигляді і в прояві фізіологічних процесів.

Подивіться, в яких часових рамках філософи і вчені визначали початок старечого віку в різні періоди людської цивілізації:

• грецький філософ і вчений Піфагор – 60 років;
• англійські фізіологи (початок ХХ століття) – після 50 років;
• китайські вчені – 70 років;
• учений-фізіолог М. Рубнер (Німеччина): 50 років – це старість, 70 років – поважна старість.

Нині існує безліч варіантів визначення періодів старечого віку і його циклів. Британський учений і психолог Д. Бромлей запропонувала свою класифікацію пристосування до старості:

1. Дорослість. Ділиться на ранню дорослість (21-25 років), середню (25-40 років), пізню (40-55 років).
2. Передпенсійний вік. Перехідний період, що триває 10 років (від 55 до 65).
3. Старість. Ділиться на такі цикли, як відставка (від 65 років), безпосередньо старість (від 70 років), фініш – період старечих захворювань, що закінчується смертю.

Психологія старечого віку

Багато людей замислюються про цінність життя лише тоді, коли приходить старість. Практично кожна людина, старіючи, набуває психологічних проблем. Психіка літніх людей має свої особливості, притаманні тільки цьому віковому етапу, у своїх проявах вони кардинально відрізняються від психологічних особливостей людей середнього віку.

Геронтологи, психологи і соціологи вважають, що з роками проблеми старечого віку, якщо вони є, тільки посилюються. Одні люди стають замкнутими, інші дратуються через дрібниці, треті бурчать з будь-якого приводу. Однак є категорія людей похилого віку, які з роками набувають мудрості, спокою й обережності.

На етапі старіння людям притаманна необ’єктивна оцінка оточуючого і неадекватний контроль власних реакцій. Вони часто перебувають у стані тривожності, набувають нічим не обґрунтованих фобій, кожну незначну подію приймають близько до серця. Оскільки в житті літніх людей мало подій, через будь-яку вони сильно переживають. Люди цього віку по-іншому ставляться до часу, багато хто починає цікавитися релігією, шукають у Бога необхідну їм підтримку.

Дружба і проведення часу з приятелями відходять на задній план, у центрі життя людей похилого віку тепер сім’я. Якщо ж її немає або рідні живуть далеко, люди похилого віку шукають підтримку в найближчому оточенні й у сторонніх.

Особливості психіки людей у період старіння:

• зниження інтересу до нових подій, новин, музики, книг, кінофільмів;
• поява фобій і комплексів;
• підвищена сугестивність і довірливість;
• зниження обсягу короткочасної пам’яті, занурення в події минулого.

У літніх людей втрачається обсяг м’язової маси, знижується спритність і рухливість. Мала мобільність робить їх залежними від молодих членів сім’ї. Особливо негативно на психіку людей похилого віку впливають фінансові труднощі, при цьому в них втрачається психічна стабільність.

Деякі літні люди не можуть прийняти власне старіння. У них з’являється недовірливість, необґрунтована підозрілість, запальність. Заздрячи молодим на підсвідомому рівні, вони звинувачують оточуючих у всіх смертних гріхах, навіть у власних невдачах.

Класифікація типів старечого віку

Відповідаючи на запитання: старечий вік – це скільки років, психологи та геронтологи виділяють кілька типів старості:

• фізіологічна – метаболізм знижується, відбуваються зовнішні та внутрішні зміни в організмі;
• психологічна – людина змінює своє ставлення до подій навколишнього світу;
• соціальна – змінюються ролі людини в соціумі та в професійній спільноті.

Потрібно розрізняти такі поняття:

• функціональний вік – залежить від генетики, способу життя, перенесених стресових ситуацій і захворювань, а також від фізичної, психічної та когнітивної активності;
• психологічний вік – містить у собі параметри, що описують вікові виміри психіки;
• біологічний вік – бере до уваги рівень зміни структури та функціональності органів і тканин.

Усі ці класифікації умовні, оскільки календарний, біологічний і психологічний вік можуть не збігатися.

У реальності “чисті” психологічні типи зустрічаються нечасто. Подібні класифікації – це всього лише орієнтири, базові поняття, що полегшують роботу фахівців. У період старіння особистість може кардинально змінитися, набути нових якостей і позбутися колишніх рис характеру, тому складно вписати конкретного індивідуума в чітко обмежену картину вимірювань.

Коротка характеристика благополучних соціально-психологічних типів старечого віку:

1. До цього типу належать літні люди, які вже не працюють за професією, але займають активну життєву позицію. Вони із задоволенням беруть участь у різних акціях, займаються благодійністю, допомагають нужденним. Вони відчувають свою затребуваність, ведуть рухливий спосіб життя, уникають негативізму.
2. Представник цього типу легко пристосовується до будь-яких обставин і умов. Такі літні люди дуже енергійні, вони займаються подорожами, самоосвітою, улюбленим хобі та всіма доступними їм розвагами, компенсуючи брак часу на такі заняття в молодому віці.
3. До цього типу належать переважно жінки, які присвятили себе сім’ї та благоустрою побуту, створенню домашнього затишку. Тільки в такий спосіб вони затребувані, не витрачають час на зневіру та непотрібні переживання, відчувають задоволення від життя.
4. Мета представників цього типу – турбота про здоров’я. Психологічний стан таких літніх людей безпосередньо залежить від їхнього самопочуття. Вони не відчувають морального задоволення, якщо стан здоров’я не на висоті. Можуть виявляти підвищену тривожність, шукати й знаходити в себе ознаки уявних захворювань.

За класифікацією розрізняють такі типи старості:

1. Активна старість. Люди похилого віку займають діяльну життєву позицію, беруть участь у вихованні молодого покоління.
2. Присвята всього свого вільного часу заняттям, на які завжди не вистачало часу (подорожі, самоосвіта, улюблене хобі).
3. Заняття домом, побутом, сім’єю (частіше це прерогатива жінок).
4. Турбота про своє здоров’я (масаж, гімнастика, нетрадиційні та традиційні методи оздоровлення).

Німецький психолог Фріц Гізе класифікує старіючих людей на такі типи:

Негативіст

Не може змиритися з власним старінням, із зовнішніми змінами. Негативісти дуже переживають з приводу того, що оточуючі помічають ознаки старості на їхньому обличчі й тілі. Вони активно займаються омолодженням, роблять операції пластики обличчя і тіла, носять молодіжний епатажний одяг, приймають медичні препарати.

Екстраверт

Це найбільш сприятливий тип старіння з точки зору психології. Екстраверти з розумінням приймають вікові зміни.

Інтроверт

Люди похилого віку цього типу занурені у своє минуле і не відмовляють собі в задоволенні зайвий раз нагадати про нього своїм близьким. Часто нарікають на те, що рідні забули про них. Нові знайомства та друзі не для інтровертів. Вони уникають будь-якої активності, ведуть малорухливий спосіб життя.

Реакція людини на старечий вік

Психологічні особливості старечого віку інколи значно погіршують взаємодію літніх людей з оточуючими. Не всі вони зберігають адекватну очікувану реакцію на події, що відбуваються, часто заздрять тим, хто значно молодший.

Близькі та родичі тих, хто вступив у старечий вік, мають допомогти їм прийняти себе разом із віковими змінами, знайти в цьому позитивні моменти. Особливо складно взаємодіяти з літніми людьми, чий стан погіршується інвалідністю або важкою хворобою. Апатія, депресія і байдужість до всього стають їхніми постійними супутниками.

Які типи життєвої позиції найчастіше зустрічаються в літніх людей:

• конструктивна – незмінне дотримання життєвої позиції, що існувала ще в молодому віці: бажання надати допомогу, активність;
• залежна – пасивність, недовірливість і слабкість характеру, властиві в молодому віці, посилилися з плином часу;
• захисна – характерні замкнутість і нетовариськість, ненависть до проявів старості;
• ворожість до світу – неприйняття навколишньої дійсності, постійний пошук винних;
• ворожістьдо себе – пасивність, відсутність інтересів.

Які чинники прискорюють настання похилого та старечого віку:

• малорухливий спосіб життя, зниження фізичної активності;
• відсутність будь-яких інтересів, безцільне існування;
• вимушене або добровільне звуження сфери діяльності;
• відчуття самотності та порожнечі внутрішнього світу;
• постійне прокручування у своїй свідомості негативних думок.

Абсолютно всі ці чинники можна попередити або значно знизити їхній негативний вплив. Важливо спокійно ставитися до того, що настав період старіння, прийняти його як черговий етап життя.

Як продовжувати жити в старечому віці

Неможливо протистояти генетично запрограмованим змінам людського організму, що відбуваються в ньому з плином часу. Для того щоб у літніх людей було якомога менше переживань з приводу настання цього періоду, щоб вони не журилися про помилки минулого, їм необхідна підтримка. Існує дуже багато можливостей підтримувати осіб старечого віку, відволікаючи їх від сумних думок.

Молоді люди можуть взаємодіяти з літніми, навчаючи їх комп’ютерної грамотності, онлайн-ігор, пошуку інформації в Мережі. Це змінить взаємовідносини обох сторін, відволіче людей похилого віку, додасть нового сенсу життю і розширить горизонти. Зв’язок між поколіннями налагодиться і зміцниться. Клуби за інтересами будуть корисні людям будь-якого віку, емоційно підтримають людей похилого віку, наповнять їхнє життя новим змістом, допоможуть поліпшити самопочуття і заспокоїти нервову систему.

Люди пенсійного віку можуть об’єднуватися для проведення поетичних вечорів, спільних поїздок і прогулянок, літературних читань. Так збільшується можливість взаємодопомоги в різних питаннях, налагоджуються дружні зв’язки.

Дуже важливо, щоб фахівці, які взаємодіють із літніми людьми, мали почуття емпатії, виявляли чесність і терпимість. Психологи і працівники соціальних служб зобов’язані бути доброзичливими, знати основи надання першої допомоги.