Психософія: аспекти, функції, типологія

Психософія поки що відома менше, ніж соціоніка, на базі якої вона з’явилася в середині 80-х років минулого століття, проте набирає дедалі більшої популярності. Її засновник А. Ю. Афанасьєв розробив типологію, що описує людину з погляду її пріоритетів і власних уявлень про свій внутрішній світ і можливості.

Основні поняття психософії – аспекти – розташовуються певним чином і завжди посідають те місце, яке відповідає одній зі сфер життя людини.

У психософії два аспекти не можуть перебувати на одному рівні. Якщо переставити місцями будь-які з них з однієї функції на іншу, вийде новий тип. Соціонічний тип часто не описує особистість цілком. А психософія дозволяє визначити її характер набагато точніше. Яким чином це відбувається, розповімо в нашій статті.

Що таке психософія

Психософія (психе-йога) – це розподіл людей за типами особистості, що поділяються за пріоритетним ставленням до основних складових цього світу і способів взаємодії з ними. Спочатку її використовували для прогнозу комфортності взаємин у парі. На відміну від соціоніки, опис типу особистості в психософії може змінитися після значних емоційних потрясінь.

Людина не народжується з певним типом ставлення до пріоритетів, вони формуються в дитинстві. Якщо в цей період дитина часто переживала образи та недомовки з батьками, вона набуває третьої функції, тобто стає слабкою та вразливою. Якщо ж батьки часто хвалили дітей, і вони росли впевненими в собі, мимовільно сформувалася найсильніша перша функція.

На думку засновника психософії А. Ю. Афанасьєва, в житті людини обов’язково присутні чотири сфери. Для кожного індивідуума вони мають свій пріоритет. Це “логіка”, “емоція”, “фізика” та “воля”. Кожен психотип особистості формується з різних поєднань і комбінацій цих параметрів.

Функції в психософії

Завдання функції – обробляти один із чотирьох аспектів психе-йоги. На один аспект може припадати тільки одна функція. Отже, чотири аспекти розподіляються по всіх позиціях моделей поведінки людини.

У нас вийшло 24 унікальні комбінації або психотипи, в основі яких лежать ці функції психософії:

1. Перша функція (“молот”) – основна, найсильніша і домінантна. Людина хоче займатися творенням, впливати на коло спілкування, але не може донести в адекватній формі це багатство до оточуючих, не враховує їхні інтереси.
2. Друга функція (“річка”) – нормативна, найкраща частина особистості, що приносить користь і людині, і оточуючим. Індивідуум узгоджує свої вчинки із суспільством, враховуючи зворотний зв’язок.
3. Третя функція (“виразка”) – є мотивація діяти, але немає чіткої мети, людина не впевнена в собі. Вона прагне проявити свої найкращі якості та благі пориви, але найменша критика вибиває її з колії. Однак сам прекрасно помічає недоліки оточуючих і не соромиться роздавати негативні оцінки.
4. Четверта функція (“дрібничка”) – найменш значуща, частіше обслуговує інтереси вищих функцій, притаманна людині в ролі пасивного споживача з мінімальними запитами.

Усі функції психософії можна розділити за трьома ознаками, або дихотоміями (у дужках вказано номери функцій):

• результативні (1, 4) – мінімізуються витрати часу і ресурсів – і процесійні (2, 3) – часу витрачається стільки, скільки потрібно;
• домінантні (1, 3) – є мотивація до діяльності – і такі, що підлаштовуються (2, 4) – бажання узгоджені з можливостями;
• високі (1, 2) – область впевненості – і низькі (3, 4) – порушення оцінки своєї діяльності.

Опис типів у психософії

Логіка

У реалізації цієї функції не має значення, буде матеріальне втілення в ідеї чи концепції чи ні. За допомогою логіки в психософії людина розмірковує над філософськими засадами життя, і, якщо якийсь аспект для неї важливий, вона присвячує йому більшу частину розумової діяльності. Ця функція визначає, наскільки красиві й завершені ідеї та наскільки цінні суб’єктивні умовиводи.

Він не збирається ні з ким дискутувати, доводячи правильність ясної йому істини. Вона знає, що її думки абсолютно точні й логічні (навіть якщо вона не зовсім права). Людина з функцією логіки на першому місці не бачить сенсу в поясненні якихось знань іншим людям, адже сама вона до всього дійшла своїм розумом.

Якщо логіка стоїть на другому місці, то завжди існує процес обміну думками та ідеями. Спільне обговорення проблеми в суперечці народжує істину, а для цього потрібно чути не тільки себе, а й інших.

Люди, які ставлять логіку на друге місце, здатні ораторствувати по 5-8 годин поспіль. Вони обожнюють “розжовувати” матеріал, незрозумілий оточуючим, ставити проблему і докладно відповідати на запитання. Саме з них виходять учителі, які кайфують від самого процесу викладання.

Індивідууми, які мають у своєму психотипі логіку на третьому місці, сповнені скептицизму. Ця функція суперечлива, вона сильна і слабка одночасно. Людина, що володіє нею, здатна довго мовчати, слухаючи висловлювання представників вищих психотипів, але після виступу не залишити каменя на камені від доводів опонента, вказавши на всі його помилки. Причому самостійного виступу від неї можна ніколи не дочекатися, їй комфортніше вишукувати чужі помилки.

Не варто думати про представників цього типу особистості, ніби думки в їхній голові пролітають, не затримуючись. Просто логіка тут не в пошані, їй за шкалою пріоритетів призначене останнє місце, і інформація засвоюється легко і просто, без зайвого “перетравлення”.

Якщо логіка стоїть у людини на четвертому місці, потрібно розуміти, що постійні і складні діалоги їй не цікаві, і вона просто від них втомлюється. Інтелектуальна діяльність і професії, з нею пов’язані, – це не те, що принесе таким людям задоволення, краще оминути цю сферу життя стороною.

Фізика

Фізика – це матеріальний світ і всі його аспекти. Людина відчуває себе частиною фізичного світу, усвідомлює потреби свого тіла. У поняття фізики в психософії ми вкладаємо ставлення до матеріальних благ, до фізичної праці, до агресії біологічного об’єкта і до методів силового вирішення конфліктів.

Якщо функція фізики стоїть на першому місці, таких людей видно здалеку, навіть якщо вони не мають надлишкової ваги – настільки потужно ця фігура відчуває себе в просторі. Цієї людини завжди “багато”, часто вона дуже красива, часом навіть занадто.

Людина з функцією фізики на другому місці – це працьовитий і хазяйновитий суб’єкт, що володіє незвичайною силою і витривалістю. Це профі тілесного контакту, який відчуває чужий біль на рівні експерта, часто чудовий лікар або масажист, що володіє високим рівнем емпатії.

Представники цього психотипу піклуються про комфорт навколо себе і своїх близьких. Вони дбають про чистоту у квартирі, про те, щоб нагодувати своїх домашніх, і при цьому в них залишається ще море енергії. Індивідууми другої фізики жваво цікавляться кулінарними рецептами, симптомами хвороб та іншими аспектами, пов’язаними з тілом людини та матеріальним світом навколо неї.

Якщо функція фізики перебуває на третьому місці, нерідко зустрічається невпевненість людини у своїй зовнішності. Люди з цим психотипом незадоволені своєю вагою і зовнішнім виглядом, вони сідають на дієти, роблять пластичну корекцію обличчя і тіла, не можуть вибрати свій стиль в одязі. Вони ніколи не впевнені у своїй красі, хоча питання ідеальної зовнішності стоять для них надзвичайно гостро.

Індивідууми четвертої фізики мають “повітряну” статуру, незалежно від маси тіла. Вони не зациклені на матеріальних благах, не виглядають гурманами і не харчуються делікатесами. Усе, що їм потрібно, це зручне ліжко і регулярне харчування.

Емоція

Емоція – це світ внутрішніх почуттів, притаманних людині, її переживання, її ставлення до мистецтва. У психософії емоції додатково відповідають за ставлення до краси навколишнього світу, за підтримання стабільної душевної атмосфери та настрою.

Якщо функція емоції посідає перше місце в психотипі людини, значить, це її основний прояв у цьому житті. Вона настільки зайнята своїми почуттями, що просто не помічає переживань інших. Індивідууми першої емоції надзвичайно імпульсивні й залежні від своїх почуттів. Спочатку вони радіють від споглядання красивого заходу сонця, а через п’ять хвилин ридають від усвідомлення тлінності цього життя.

Настрій такої людини надзвичайно заразливий, він може вплинути на настрій натовпу, порушити душевний спокій навіть оптиміста. Іноді поведінка людей із психотипом, де емоція стоїть на першому місці, здається не зовсім нормальною, проте вони навіть не помітять вашого ставлення до них.

Людина з функцією емоції на другому місці завжди адекватна, у справі проявляє свої почуття, створює здорове емоційне тло навколо себе. Вона не зациклена на собі, навпаки, завжди прагне підтримати тих, хто сумує, перша сміється над чужими жартами, “запалює”, як може. Представник цього психотипу піклується про емоційний фон оточуючих, він намагається розвеселити всіх або хоча б створити душевний комфорт.

Він веселиться там, де панує піднесений настрій, сумує на похоронах, і це завжди виглядає органічно. Така людина має високий рівень чутливості й тонке підстроювання під емоції оточуючих.

Якщо емоція стоїть на третьому місці, перед нами людина, яку роздирають протиріччя. Зовні вона виглядає як холодний камінь, а всередині неї вирує ураган емоцій. Вона дуже чутлива, і емпатія – її перевага, оскільки такий індивідуум легко зчитує емоції інших людей. Але ось парадокс – свої почуття висловити через емоції йому надзвичайно складно.

Людина з функцією емоції на четвертій позиції в основному підлаштовується під емоційний фон колег або близьких людей. Так вона почувається найкомфортніше, бо сама не любить виявляти свої почуття, а ловить хвилю веселощів чи смутку там, де змушена перебувати. Людина посміхається у веселій компанії і геть вивітрює посмішку з обличчя ще дорогою додому.

Воля

Воля в психософії – це рушійна сила, що змушує людину змінювати інші складові свого світу. Від того, на якому місці стоїть ця функція, залежить рівень сили духу індивідуума, сприйняття ним завдань, які ставить перед ним життя, а також його сьогохвилинних бажань.

Якщо функція волі стоїть на першому місці, людину сміливо можна назвати господарем своєї долі. Це лідер, готовий вести за собою людей, хоча й самотужки вона здатна рухатися не менш продуктивно. Вона ставить перед собою будь-які цілі й досягає їх, анітрохи не сумніваючись у своїй значущості в досягненні задуманого. Вона не переймається тим, чи має вона на це право, як інші люди, і не потребує нічиїх порад.

Ті, у кого воля на першому місці, заради досягнення глобальної мети спокійно жертвують своїми малозначущими інтересами. І вони практично завжди домагаються свого.

Ті, у кого воля на другій позиції, спокійні й терплячі індивідууми. Хоча вони мають велику силу духу, такі люди намагаються не змусити, а зацікавити однодумців іти з ними в одному напрямку. Вони визнають за іншими право жити власним життям, не обмежуючи їх.

Розв’язуючи проблему з колегами, люди з другою волею високо цінують їхнє довірливе ставлення та “почуття ліктя”. Якщо їм доводиться обіймати керівну посаду, такі начальники стоять на демократичній позиції, мінімальною мірою обмежують своїх підлеглих, підтримуючи їхню ініціативу. Про себе вони, звісно, теж не забувають і завжди перебувають у ситуації душевної рівноваги та комфорту.

Люди, у яких функція волі стоїть на третьому місці, часто не наважуються йти до мети, не будучи впевненими в тому, що вони мають на це право. Вони багато знають, багато вміють, але якраз саме індивідууми з третьою волею пророкують собі провал на іспитах. У найелементарнішій ситуації вони запитують себе: “Чи маю я на це право?”. І стоять на місці, мучачись від переживань. Тоді як ті, у кого воля на першому плані, біжать до мети по головах.

Ті, у кого функція волі перебуває на четвертому місці, не ставлять перед собою глобальних цілей у житті, вони керуються маленькими підцілями. Їх не можна назвати безвільними і безхребетними, вони просто погоджуються з чужими рішеннями і слідують ініціативі інших людей. Це дуже милі та приємні в усіх відношеннях люди, вони легко йдуть на поступки.

Представники четвертої волі на можуть мотивувати і вмовляти інших людей, придумувати стимули. Вони ніколи не ведучі, але завжди ведені, і їм достатньо якогось результату в кар’єрі та в стосунках. Їхня поступливість настільки далеко заходить, що такі альтруїсти здатні відмовитися від власних устремлінь, якщо вони суперечать сильному бажанню інших людей.

Так виглядають назви типів у психософії (абревіатура і псевдонім):

1. ВЛЕФ (“Сократ”).
2. ВЛФЕ (“Ленін”).
3. ВЕЛФ (“Ахматова”).
4. ВЕФЛ (“Толстой”).
5. ВФЛЕ (“Наполеон”).
6. ВФЕЛ (“Твардовський”).
7. ЛВЕФ (“Ейнштейн”).
8. ЛВЕФЕ (“Лао Цзи”).
9. ЛЕВФ (“Паскаль”).
10. ЛЕФВ (“Августин”).
11. ЛФВЕ (“Платон”).
12. ЛФЕВ (“Бертьє”).
13. ЕВЛФ (“Газалі”).
14. ЕВФЛ (“Пастернак”).
15. ЕЛВФ (“Андерсен”).
16. ЕЛФВ (“Руссо”).
17. ЕФВЛ (“Пушкін”).
18. ЕФЛВ (“Бухарін”).
19. ФВЛЕ (“Гете”).
20. ФВЕЛ (“Чехов”).
21. ФЛВЕ (“Арістіпп”).
22. ФЛЕВ (“Епікур”).
23. ФЕВЛ (“Дюма”).
24. ФЕЛВ (“Борджіа”).

Психософія стосунків

У психе-йозі виокремлюють три моделі стосунків, названих аналогічно до понять про кохання в античній філософії: агапе, ерос і філія.

1. Агапе – це чисте кохання, яке не сподівається на взаємність і не плекає навіть надії на відповідні почуття, аналогічне дуальним стосункам у соціоніці. За таких стосунків у партнерів перша і четверта функція незмінні, а друга і третя міняються позиціями. За повного агапу перша і четверта функція також підлягають змінам.
2. Філія – стосунки абсолютно ідентичних типів особистості. Плюс філії – таким партнерам нескладно зрозуміти одне одного, мінус – нічим прикрити больові точки у свого обранця, бо вони аналогічні в обох.
3. Ерос – конфліктні стосунки з найнесприятливішим прогнозом. Тут трійка партнера потрапляє на одиницю другого учасника союзу, і навпаки. За повного еросу все аналогічно, плюс двійка одного партнера потрапляє на четвірку другого.

Крім цього, психософія визначає безліч нерівноцінних стосунків, коли учасники союзу по-різному відчувають комфорт і дискомфорт у своїй парі.