Ознаки депресії у жінок і чоловіків

Як виявити? Ознаки депресії проявляються досить яскраво, і залишити без уваги такий неприємний емоційний стан практично неможливо. Апатія і пригніченість неймовірно отруюють життя, людина стає меланхолійною, непрацездатною і перестає відчувати справжній смак життя.

Що робити? Якщо ви зіткнулися з чимось подібним і стали ловити себе на надто сумних думках, то варто терміново себе “продіагностувати” і в разі задавненої недуги звернутися до лікаря. Тільки грамотний фахівець зможе визначити стадію захворювання і підібрати правильне лікування.

Суть депресії та її типи

Депресія – це порушення психіки з причин, пов’язаних із фізіологією, психологією, біохімією і гормональним фоном. У цьому стані людина емоційно пригнічена, втрачає смак до життя. Вона перестає цікавитися подіями зовнішнього світу, відгороджується від нього.

Найчастіше близькі люди не можуть оцінити небезпеку ситуації. Від них можна нерідко чути такі фрази: “Підбадьорися, займися чимось корисним”; “Що за покоління? Ось ми ні про які депресії й не чули”; “Це тому, що ти байдикуєш”.

Вимовляючи ці слова, люди не усвідомлюють, що людина в депресії по-справжньому хвора. Вона нічого не робить не тому, що не хоче, а тому що не може. Це все одно, що хокеїсту зі зламаною рукою наполегливо пропонувати взяти ключку і піти грати.

Депресію не можна вилікувати мотивуючими гаслами, підбадьорювальними словами, маніпулюванням і тим більше погрозами. Людина може сама не розуміти, що з нею трапилося, і від цього страждати ще більше, адже це причина того, що пацієнт звертається до фахівця, коли захворювання вже запущене.

Виділяють три типи депресій:

• Соматогенна депресія може супроводжувати деякі хвороби, наприклад, цукровий діабет, рак, бронхіальну астму, інсульт, захворювання головного мозку. При лікуванні основної недуги депресія іноді сходить нанівець, але найчастіше потрібне медикаментозне лікування.
• Психогенна депресія досить часто супроводжує емоційні розлади. Така депресія розвивається на тлі потужного стресу або виникає як реакція на негативну подію. Причиною розвитку психогенної депресії може стати загибель близької людини, відхід чоловіка, звільнення, втрата великої грошової суми тощо.
• Ендогенна депресія. З’являється ніби на порожньому місці, без причини. Як правило, виникає на тлі порушення біохімічних процесів в організмі. На психічний та емоційний стан великий вплив має баланс трансмітерів – дофаміну, серотоніну, норадреналіну. Їх нестача може спровокувати депресивний стан.

Самопочуття людини при депресивному розладі характеризується такими ознаками:

• Переважає поганий настрій, людина сумує і тужить, її переслідує відчуття безвиході протягом довгого часу.
• Людина швидко втомлюється і стомлюється від навантажень, які раніше переносилися добре.
• Зникає інтерес до діяльності, яка раніше приносила задоволення.

Є й інші ознаки депресії та нервового виснаження:

• низька самооцінка, невпевненість у собі;
• почуття провини, емоційне самобичування;
• невдачі при спробі сконцентруватися на чому-небудь;
• песимістичний погляд на майбутнє;
• психомоторна загальмованість або, навпаки, збудження;
• проблеми зі сном;
• різке зниження апетиту і маси тіла.

Ознакою депресії є постійні думки про смерть, відхід із життя. Найгрізніший симптом – спроби самогубства.

Як правило, у людини в депресії ірраціональне уявлення про навколишній світ. Вона робить когнітивні помилки:

• Надмірно критикує себе, постійно відчуває провину, хоча це може бути ніяк не обґрунтовано. Людина не впевнена в собі, низько оцінює свої здібності, вважає себе винною в чому б то не було.
• Існування здається їй безглуздим, а життя – порожнім, нікчемним. Люди навколо сприймаються недружніми, а світ – ворожим.
• Майбутнє бачиться в темних фарбах, не очікується нічого, крім невдач, проблем і стресів.

Причини виникнення депресії

Частіше депресію виявляють у жінок. Мабуть, це пов’язано з тим, що вони більше, ніж чоловіки, схильні до гормональних змін. Жіночий організм має фізіологічні особливості: нейроендокринні зміни можуть відбуватися протягом менструального циклу, після пологів, під час клімаксу. При цьому психоемоційний стан буває нормальним, а може доходити до яскраво вираженої депресії.

Можливо, частіше виявлення депресії у жінок пов’язане з особливостями їхньої психології і з тим, що їм простіше описувати свій емоційний стан, ніж чоловікам.

У суспільстві діє стереотип: чоловік має бути сильним, “справжні мужики не плачуть”. Щоб відповідати цим засадам, чоловіки до останнього можуть затягувати звернення до лікаря, хоча вони, як і жінки, схильні до депресії, ступінь якої до того ж корелює зі шкідливими звичками людини, такими як алкоголізм, наркоманія, ігрова залежність тощо.

Ризик розвитку депресії помітно підвищується в таких ситуаціях:

• коли у зв’язку з досягненням похилого віку та виходом на пенсію втрачається сенс життя;
• коли в сім’ї, де все завжди робилося для дітей, вони стають дорослими і з’їжджають з батьківського дому (синдром “порожнього гнізда”);
• у разі втрати близької людини.

У всьому світі визнана біопсихосоціальна модель розвитку депресивного стану. Згідно з цією моделлю депресію провокують психологічні, соціальні, біологічні причини.

До депресії призводять такі соціальні чинники:

• гострі та хронічні стресові стани (розлучення, зрада, втрата близького, насильство в сім’ї);
• звільнення, незадоволеність новим місцем роботи;
• вихід на пенсію;
• великі психоемоційні потрясіння у професійній діяльності;
• економічні кризи;
• загострення політичної ситуації в країні.

Психологічні чинники, що призводять до депресії:

• така властивість темпераменту, як зацикленість на негативних переживаннях;
• неадаптивні копінг-стратегії при спробі впоратися зі стресом.

Біологічні причини депресії:

• імунні;
• нейробіологічні;
• гормональні перебудови в організмі (вагітність, період після пологів, клімакс, проблеми зі щитоподібною залозою);
• виснаження організму після перенесення важких хвороб.

5 стадій формування депресії

Розвиваючись, хвороба проходить п’ять етапів, причому кожна стадія випливає з попередньої і характеризується певними ознаками депресії. Утім, такий поділ на етапи можна застосувати і до інших захворювань, необов’язково пов’язаних із психікою.

Заперечення

Початок захворювання характеризується його запереченням. Людина живе як зазвичай, не загострюючи увагу на зміни свого стану, що відбуваються. Якщо в людини помер хтось близький, то вона цього начебто не усвідомлює: говорить про неї в теперішньому часі, не змінює обстановку в її кімнаті, зберігає її речі тощо. Пацієнт емоційно відгороджується від негативних подій, заперечує їх.

Гнів

Скільки б людина не намагалася заперечувати негативну подію, згодом до неї приходить розуміння, що від реальних фактів нікуди не дітися. Наступною стадією депресивного розладу стає гнів як реакція на стрес. Пацієнт шукає тих, хто винен у нещасті, що сталося, виливає своє горе на оточуючих, не може впоратися з емоціями. Він стає плаксивим, дратівливим, його настрій постійно змінюється.

Торг

Неможливо довго перебувати в стані гніву, оскільки він вимагає багато фізичних та емоційних сил. Пацієнт починає прислухатися до того, що йому говорять близькі та медики. Він починає усвідомлювати, що по-справжньому хворий і йому потрібна допомога лікарів. Візуально людина заспокоюється, прислухається до порад оточуючих, часто перебуває в задумливості.

Поступово приходить упевненість у тому, що якщо пройти курс лікування і дотримуватися всіх рекомендацій, то проблема з часом вирішиться.

Депресія

Наступний етап – безпосередньо депресивний стан. Ознаки депресії та нервового виснаження очевидні не тільки оточуючим, а й самому пацієнту. Він відчуває страх і душевний біль, відчай і тугу, втрачає надію на хороший результат.

З’являються проблеми зі сном і апетитом, людина стає млявою і байдужою. Її не радують улюблені заняття, вона пригнічена і замкнута. З’являються думки про смерть, пропадає бажання жити. У найважчих випадках людина може здійснити спробу суїциду.

Прийняття

Останній етап захворювання – прийняття пацієнтом свого стану. Згодом він розуміє, що життя триває. Щоб вийти з емоційного глухого кута, людина знайомиться з новими людьми, шукає заняття до душі, намагається реалізуватися в сім’ї та улюбленій справі. Однак до такого стану пацієнти приходять далеко не завжди. Без належного лікування та контролю лікаря депресія може розвинутися по новому колу.

Проте відсоток подібних результатів депресії невеликий. Щоб вилікувати цей розлад, у більшості випадків потрібна допомога лікарів.

Лікування депресії

Перше, що потрібно зробити за ознак депресії, – відвідати лікаря загальної практики. Лікар призначить проведення аналізів, щоб визначити, чи є у пацієнта захворювання, яке нерідко супроводжує депресію (дефіцит заліза, анемія, порушення в роботі щитовидної залози).

Далі залежно від тяжкості захворювання складається план лікування. Зазвичай із депресією легкого та середнього ступеня тяжкості допомагає впоратися психолог або психотерапевт. У важких випадках призначають особливі препарати – антидепресанти.

Антидепресанти

За статистикою, понад 10 % жінок використовують антидепресанти для боротьби з цим розладом. Повна ремісія досягається далеко не завжди, але, за даними досліджень, 65-85 % людей відчувають полегшення після лікування цими препаратами, порівнюючи з 25-40 % пацієнтів, які приймають плацебо.

Як показали дослідження, ефективність антидепресантів не залежить від статі пацієнта. Водночас у різних людей може спостерігатися різна реакція на препарати, тому для лікування депресії вони призначаються індивідуально.

Психотерапія

Проведені дослідження показали, що ефективність психотерапії під час лікування депресивного розладу також не залежить від статі пацієнта. Є три різновиди психотерапії: когнітивно-поведінкова, міжособистісна і психодинамічна.

Який із цих методів ефективніший, відповісти складно. Нерідко пацієнти добре відгукуються про змішану методику, яка базується на елементах різних шкіл психотерапії, бо саме комбінація способів підійшла їм найкраще.

• Когнітивно-поведінкова терапія ґрунтується на корекції укорінених моделей поведінки та негативних думок. Пацієнта вчать розпізнавати руйнівні, самокритичні думки, наприклад: “я в усьому винен”, “я нікому не подобаюся”, “я не впораюся”. У процесі когнітивно-поведінкової терапії лікар детально вивчає пацієнта, дізнається, яка правда стоїть за його висловлюваннями, щоб трансформувати ці думки і розпізнати події, що не піддаються контролю.
• Міжособистісна психотерапія фіксується на критичних точках у стосунках пацієнта з людьми. Якщо протягом кількох місяців проводити психотерапевтичні сеанси щотижня, то з часом пацієнт знаходить способи розв’язання конфліктів, що постійно виникають. Робочим полем міжособистісної психотерапії є одна з конкретних проблем: втрата близької людини і пов’язані з цим переживання; пошук себе і своєї ролі в суспільстві; стрес від кардинальних змін у житті (після розлучення або зміни роботи); ізоляція від суспільства.
• Психодинамічна терапія вивчає, наскільки різні події в житті пацієнта, зокрема минулі та теперішні стосунки, впливають на його почуття та поведінку. Під час психодинамічної терапії лікар визначає причини, через які пацієнт ставить несвідомий блок від негативних емоцій і думок. Наприклад, пацієнта виховували деспотичні батьки, і тепер у його думках установка: у парі завжди домінуватиме інший. Це заважає розвивати нормальні близькі стосунки, але, визначивши причину, подолати цю перешкоду буде легше.Лікування за допомогою цієї методики може тривати необмежений час, але такий її різновид, як коротка динамічна терапія, має тимчасові рамки – як правило, 12-20 тижнів.
• Групова та сімейна терапія нерідко допомагають вилікувати депресію. При цьому виді психотерапії ґрунтуються на підтримці людей усередині групи, використовують динаміку серед них, а також допомогу лідера, щоб вивчити спільні проблеми. Сімейна і парна терапія також базуються на взаємодії з людиною. Мета – зрозуміти причину, через яку стосунки руйнуються. У процесі лікування можуть виявлятися приховані проблеми, і встановлюється їхній зв’язок із поточним станом. Особливо ефективна сімейна терапія, коли внутрішні проблеми пацієнта призводять до розладу в родині.