Особистісний розвиток дитини: етапи, принципи та роль у житті

Про що йдеться? Особистість як предмет дослідження психологів не піддається точній термінології, тому що кожна людина унікальна. Її становлення відбувається з раннього віку. Особистісний розвиток дитини формується під впливом безлічі факторів.

Як виховати? Перш ніж виховувати в дитині особистість, важливо створити сприятливий клімат у сім’ї та соціумі, що оточує малюка. Є низка правил, яких потрібно дотримуватися під час його розвитку, дотримуючись запобіжних заходів. Інакше можна зробити помилки, здатні завдати непоправної шкоди особистісному розвитку дитини.

Суть особистісного розвитку дитини

Насамперед особистість – це все те, що визначає соціально розвинену людину: всі її погляди, емоції, якості, життєві цілі тощо. Вона формується з самого дитинства, і існує безліч чинників, які всебічно впливають на особистісний розвиток дитини. Наприклад, моральні принципи та уявлення про добро і зло насамперед закладаються батьками.

Не секрет, що дитина вбирає все, що відбувається навколо неї. Малюк переймає звички, манери, погляди і думки авторитетних для нього людей – батьків, ось чому ми всі так схожі на них. Звідси випливають певні правила, які сприятливо впливатимуть на цей процес. Очевидно, що дитина, яка виросла в здоровій і добрій атмосфері, стане набагато щасливішою і сформованішою особистістю, ніж та, якій бракувало любові й розуміння.

Фахівці тривалий час вивчають цю тему і дійшли висновку, що саме сукупність усіх якостей, які відрізняють одну людину від іншої, становить характер і модель поведінки кожного індивідуума.

Також на початкові моральні настанови впливає спосіб життя самих батьків, те, якими особистостями є вони і якими згубними звичками володіють, оскільки це основний приклад для наслідування.

На думку німецького психолога Еріка Еріксона, перший рік життя людини є основним при формуванні рівня довіри до навколишнього світу. Необхідно забезпечити повноцінний фізичний та емоційний контакт із дитиною, щоб у неї одразу склалося правильне уявлення про гарне ставлення, спілкування та любов. Інакше можуть з’явитися ознаки порушення особистісного розвитку дитини, які виявлять себе набагато пізніше.

Через які канали та якими способами дитина пізнає основні принципи навколишнього світу:

• спостереження за діями та звичками членів сім’ї;
• вивчення дорослих у процесі праці – як мама прибирає і готує, як тато допомагає їй і приносить додому продукти;
• перегляд мультфільмів, прослуховування казок, за допомогою яких вона пізнає поведінку головних персонажів і мораль твору;
• наслідування однолітків, а також інших людей.

Фактори, що впливають на особистісний розвиток дитини

На особистісний розвиток дитини впливають:

• внутрішні чинники – вроджений темперамент, тобто генетика;
• зовнішні чинники – історичний період, ступінь розвитку суспільства, рівень життя, виховання в сім’ї.

Багато психологів вважають, що на особистість людини також впливає її генетика, тобто інформація про предків. Але це не означає, що вона обов’язково перейме чийсь характер або таланти, це лише своєрідний “стартовий набір”, з усіма матеріалами якого дитина та її батьки працюють заради досягнення найкращого результату – формування повноцінної особистості.

Але все ж таки значущість біологічного чинника висока, оскільки виступає фундаментом для розвитку. В одних і тих самих умовах життя можуть сформуватися різні особистості з унікальними якостями.

Ще одним важливим чинником є соціалізація – те, що робить людину частиною суспільства. Особистісний розвиток дітей дошкільного віку неможливий без соціуму, адже надалі їм доведеться жити серед інших людей. До 2 років дитині потрібна активна взаємодія з дорослими, у 3-4 роки переважає ігрова діяльність, а в 5 років рольові моделі поведінки впроваджує ігровий процес.

Умови особистісного розвитку дитини:

Формування особистості в домашньому оточенні

Як було сказано раніше, сім’я – це найперший інститут життя, в якому закладаються основи для подальшого особистісно-соціального розвитку дитини. Звісно, друзі, викладачі, знайомі, вулиця і культура сприяють соціалізації людини, але без базових навичок спілкування, яких навчають батьки, нічого путнього не вийде. Наслідуючи маму й тата та переймаючи деякі моделі поведінки, дитина здатна “вийти у відкритий світ” і пізнавати його без особливих труднощів.

Сім’я виступає умовним мостом між особистістю, що зростає, і суспільством. Її завдання – донести правила життя в соціумі, пояснити різного роду закони, а також навчити правильно сприймати світ, інших людей і реагувати на ту чи іншу приємну або неприємну подію, явище.

Формування особистості в процесі комунікації

Спілкування з іншими людьми сприяє емоційно-особистісному розвитку дитини. Незвичні моделі поведінки змушують її пристосовуватися до ситуації, а також виробляти індивідуальні реакції та характер. У пубертатному періоді відбувається найактивніший процес взаємодії з однолітками, коли дитина має пізнати основи спілкування як із протилежною статтю, так і з першими друзями своєї статі. Інакше проблем у дорослому світі не уникнути.

Фази особистісного розвитку дитини

Існує 3 фази розвитку особистісних якостей дитини:

Адаптація

У цей період (від народження до підліткового віку) відбувається пристосування дитини до життя в суспільстві та засвоєння нового соціального досвіду. Індивід пізнає особливості норм соціуму, наслідує людей навколо себе, адаптується до тих чи інших ситуацій і виробляє свою модель поведінки. Він пізнає нові види діяльності та способи прояву себе як індивідуальності в умовах соціальної групи, в якій перебуває.

Дитячий садок або школа виступають наступним щаблем для формування соціальних навичок малюка.

Індивідуалізація

Успішна адаптація характеризується тим, що після усвідомлення норм суспільства з’являється потреба у вирізнянні себе серед загальної маси подібних людей. У цей момент формуються критичне мислення та власні погляди. Дитина хоче проявити свою індивідуальність у вже знайомих їй умовах: через одяг, мову, поведінку тощо.

Щоб задовольнити цю потребу, вона шукає різні методи для прояву себе і закріплення цього образу, а також перебуває в пошуку такого соціуму, який здатен її прийняти.

Інтеграція

З попереднього пункту випливає вже потреба у впровадженні в умови суспільства і при цьому збереженні ідентичності. Тобто пошук свого місця в соціумі відбувається тільки в тому разі, якщо він приймає людину (що було сказано раніше). Але може статися й інакше, коли особистість настільки неординарна, що суспільство не може сприймати її як частину себе: воно починає негативно реагувати на несхожого з іншими індивіда.

У цьому й виявляється головна проблема протиріччя: особистість потребує індивідуалізації, тоді як соціум вимагає дотримання своїх норм і переваг.

Правила особистісного розвитку дитини

Які існують умови для особистісного розвитку дитини?

1. Будьте партнером для своїх дітей, не ставайте надто суворим і авторитарним батьком. Не варто створювати атмосферу постійного контролю, краще надавати більше свободи, виховуючи самостійність через дружні взаємини та розуміння.
2. Намагайтеся менше обмежувати малюка. Дайте йому можливість робити свої помилки і вчитися на власному досвіді, адже забороняючи все на світі, ви його не захистите. Пояснюйте вашому чаду в спокійному тоні, чому не варто робити щось, які можуть бути наслідки, щоб далі він сам приймав рішення.
3. З другого виходить і третя умова – більше свободи. Дозвольте дитині самостійно обирати своє коло спілкування, інтереси, дізнаватися про свої смаки та проявляти свою особистість. Позначте для себе ті її сфери життя, на які ви не будете ніяк впливати. Так ви допоможете малюкові розкрити свій потенціал і сформуватися як повноцінній і самостійній людині.

Помилки під час особистісного розвитку дитини

Фахівці рекомендують уникати таких помилок у процесі розвитку особистісних якостей дитини:

Категорична заборона

Як було сказано раніше, це обмежує дитину і не дає їй самостійно діяти у своїх інтересах, проявляти свої можливості. Не будьте ворогом для вашого малюка, запасіться терпінням і повагою. В іншому разі ви можете сприяти появі психічних чи фізичних проблем або навіть пропустити якесь захворювання.

Гіперопіка

Надлишок турботи також погано позначиться на особистісному розвитку дитини, особливо в ранньому віці. Гіперопіка обернеться проблемами в дорослому житті, коли самостійність сприймається як щось страшне і навіть неможливе. І це очікувано, якщо батьки постійно оберігають своє чадо і не дають виконувати навіть базові речі, задовольняти свої потреби без допомоги дорослих.

Крайні негативні форми прояву гіперопіки можуть спровокувати неврози. Або ж трапиться так, що дитина просто буде нездатна спілкуватися з однолітками, не кажучи вже про те, щоб заводити нових друзів. Постійне перебування в особистому просторі людини може призвести до психологічних розладів, які вимагатимуть тривалого лікування.

Тож не варто доводити ситуацію до крайньої точки, коли ваша дитина не матиме базових навичок соціалізації, відстоювання особистих кордонів і висловлення своєї думки.

Надмірна вимогливість

Цей принцип характеризується необхідністю обґрунтовувати ваші вимоги здоровими поясненнями. Не казати “тому що” або “так треба”, дитина не розуміє, чому щось погано, а щось добре. Це призведе до дратівливості та впертості, коли вона сприйматиме вас як людину, якій ніколи нічого не довірить. Краще чітко і зрозуміло донести свої переживання, мотиви, щоб завжди була зрозуміла причина тієї чи іншої дії.

Нотації

Систематичні моралізаторства рано чи пізно втратять свою силу, вони почнуть сприйматися негативно. Ніякого виховання ви не досягнете, а тільки налаштуєте дитину проти себе і людей, з якими ви її можете порівнювати. Цей метод, знову ж таки, призведе до протесту і втрати дружнього контакту між малюком і батьками.

Надмірне баловство дитини

Це зворотний бік контролю і заборон, коли особистості, що формується, дозволяється занадто багато. Діти звикають до цього, і надалі люди стикаються з труднощами під час спілкування з ними. Що ж стосується самої дитини, вона втрачає будь-які здібності до самостійного розв’язання проблем. Світ стає занадто жорстоким для таких дітей, які не можуть задовольнити всі свої потреби, що може призвести навіть до нервового зриву.

Ознаки особистісного розвитку дитини

Дитина сприймає себе окремою особистістю, якщо:

• Вона звикла говорити про себе особистими займенниками “я”, “я сам”, “мені”, це ж проявляється в діях – вона все намагається робити самостійно.

• Дитина чітко розмежовує добро і зло, погане і хороше. У неї сформовані моральні та етичні принципи, що дає змогу пояснювати, чому вона робить щось або не робить.
• Володіє навичками самоконтролю. Її “хотілки” мають більш осмислений характер, а не тільки емоційний. Вона може усвідомлено робити вибір і припускати результат. До того ж дитина не соромиться питати поради та рефлексувати.
• Їй не складає труднощів висловлювати свою думку і доносити думки. Дитина тверезо реалізує свої можливості та принципи, а також доступно викладає свої проблеми та переживання.

Психологи стверджують, що середньостатистичним віком особистісного розвитку дитини є період від 1 до 3 років, коли дитина починає усвідомлювати себе повноцінним членом суспільства. Приблизно в 5 років вона вже чітко починає розуміти свою роль у цьому світі й активно взаємодіє з оточуючими.

Тому проміжок від 1 до 5 років є основоположним для формування повноцінної особистості, коли батькам варто звернути особливу увагу на цей процес. Дитина звикає оцінювати ситуацію, прислухатися до дорослих і запам’ятовувати корисну інформацію.