Яжмать: хто це і як із такою людиною спілкуватися

Хто це? “Яжмать” – відносно новий термін у сучасному світі. З’явився він буквально 5-8 років тому. Саме так прийнято називати “божевільних матусь”, які, згідно з думкою оточуючих, занадто агресивно захищають своїх дітей або вимагають особливих привілеїв через свій статус.

Як взаємодіяти? Однозначно не варто намагатися змінювати світогляд цих відчайдушних жінок і вступати в дебати щодо виховного процесу. Ця пані точно все знає краще за всіх, і змінити її сприйняття неможливо. Собі дорожче. І якщо є потреба комунікувати, то варто робити це обережно.

Хто така “яжмать”

Народження дитини є радісною подією в житті будь-якої родини, і щастя батьків готові з ними розділити рідні та близькі. Соціальні установки, що склалися, вимагають оточення турботою жінки, яка готується стати матір’ю або тільки-но здобула радість материнства, і таке ставлення цілком виправдане. Водночас у сучасних умовах нерідко можна помітити зловживання материнським статусом, і вже сформувалося поняття, що позначає цей феномен.

Нахабство з боку жінки, що виправдовується вагітністю або народженням дитини, особливо первістка, – це синдром, який називають “яжмать”.

Неможливо точно сказати, коли цей повсякденний вираз став прозивним, але він поширився і набув популярності в наші дні завдяки Інтернету.

Мабуть, хтось під час обговорення на тему молодих матерів зазначив, що їхня поведінка деколи стає неадекватною, причому на всі зауваження вони реагують цією фразою, яка в результаті і стала крилатою. Так називають дамочок, які, народивши дитину, набувають упевненості, що новий статус означає вседозволеність, що тепер суспільство їм зобов’язане.

Коріння цього явища випливає з реалій сучасного російського суспільства початку XXI століття:

• девальвація моральних і культурних цінностей на тлі соціально-економічних проблем, що торкнулися більшої частини населення;
• проведена державою демографічна політика, націлена на збільшення народжуваності – при цьому багатодітні сім’ї отримують додаткові пільги, але соціальна відповідальність батьків залишається на колишньому рівні;
• вплив засобів масової інформації, що підміняють моральні орієнтири хибними уявленнями про сім’ю.

Ці чинники наклалися один на одного, але, мабуть, найбільшу відповідальність за поширення негативних соціальних явищ, включно з феноменом “яжматері”, мають нести сучасні ЗМІ, чимало з яких не лише не сприяють зміцненню традиційних сімейних підвалин, а й прямо пропагують поняття, що підривають їх.

12 головних ознак “яжматері”

Переконаність, що всі оточуючі їй щось винні

Типова “яжмати” поводиться так, що інші люди повинні покірно виконувати її забаганки. Скажімо, її може не влаштувати поступка звичайного місця в транспорті, і їй неодмінно знадобиться найкраще. Ці претензії вона поширює і на свою дитину, домагаючись, щоб її 15-річний син зі щетиною, що вже пробивається, їхав тільки на нижній полиці, і ніяк інакше.

Коректне зауваження про те, що дитина б’є ногою по чужих речах, здатне викликати бурю емоцій на захист себе і свого чада. “Яжматері” завжди розраховують на якісь спеціальні знижки, а ще краще – подарунки для своєї дитини, і в такій ситуації подяки від них чекати не варто. Навпаки, вони перебуватимуть у впевненості, що скористалися своїм законним правом, і найбільше, на що можна розраховувати, – поблажливий погляд з їхнього боку.

Старання оточуючих людей в їхніх очах виглядають не допомогою, а виконанням боргових зобов’язань.

Показна жертовність в ім’я дитини

“Яжмать” схильна на кожному кроці демонструвати свій героїзм і самопожертву на користь інтересів дитини. Це може проявлятися навіть зовні – у відсутності догляду за своєю фігурою, одягом, у відмові від макіяжу тощо. Наступним логічним кроком може стати презирливе ставлення до всіх доглянутих жінок і дівчат, які не мають дітей.

Відмова від роботи

Ще одне притаманне “яжматері” переконання – що її соціальна місія вичерпується материнством, тож сумлінне виконання трудових функцій і пов’язаний із цим професійний розвиток можна повністю відкинути.

Віра у виняткову геніальність своєї дитини

Тут справа не обмежується внутрішніми почуттями “яжматері” – все оточення зобов’язане бути в курсі виняткових здібностей її дитини і захоплюватися її успіхами, хоч би якими скромними вони виявилися насправді. Припустімо, весь світ має дізнатися, що вже в шість років ця диво-дитина вивчила першу літеру.

При цьому дитині дозволено все: справити нужду в громадському місці, зламати чужу річ тощо.

Від дій таких дітей страждають і тварини, чиє життя, з погляду “яжматерей”, ніщо порівняно з можливістю вільного розвитку їхніх нащадків.

Нікчемність її чоловіка

Якщо чоловік не носить на руках дружину, яка обдарувала його дитиною, то він ризикує отримати тавро морального виродка, який абсолютно не піклується про сім’ю, і “яжмать” постарається донести це до всіх знайомих. У кращому разі на чоловіка чекає доля добувача коштів без будь-якої відповідної подяки, і навіть у процес виховання дитини “яжмать” постарається його не впускати.

Крайня нетактовність

Спілкування “яжматері” з бездітною жінкою або парою часто перетворюється на монолог про перебіг вагітності та виховання обожнюваного чада, і співрозмовникам дають слово лише для відповіді на не надто зручні запитання на кшталт: чому не народжуєш, коли народжуватимеш?

Окрема тема – годування грудьми в громадському місці. Останнім часом багато матусь виставляють напоказ цей процес, вважаючи, що не вони повинні усамітнюватися і прикриватися, а оточуючі зобов’язані відвертатися. Мабуть, для “яжматерей” така поведінка є ще однією можливістю продемонструвати свій особливий соціальний статус.

Агресивність до оточуючих

“Яжмать, я готова вбивати” – так можна сформулювати девіз багатьох матусь. Ця агресія може бути абсолютно нічим не спровокованою: наприклад, приводом для неї здатне стати не надто активне розчулення дитиною. Зроблене ж їй зауваження може запустити цілий ланцюжок міркувань про неправомірність обмежувати свободу дитини, про загальний егоїзм тощо.

При цьому цілком можливі лайка та образи. Особливо неласкавий прийом очікує на бездітних дівчат, яких “яжмать” вважає неповноцінними.

Використання жаргонних слів

“Яжмать” розбавляє свій лексикон безліччю дитячих слівець, вважаючи їх дуже милими і дотепними: покакуньки, пузожителі, карапузики та інше. Ще одна особливість – говорити у множині про дитину: ми поїли, ми покакали, ми пограли тощо.

Навколишні зобов’язані захоплюватися подібним жаргоном і переймати його – інакше “яжмать” починає агресивно захищати власну манеру мови. Особливо вона насідає на бездітних жінок, і типова позиція “яжматері” – “Хто ти така, щоб давати мені поради?”:

• Ось народиш – тоді зрозумієш!
• Мені нічого не буде – у мене маленька дитина!
• Мені всі винні, тому що я мати!
• Ти вертихвостка і пустоцвіт!

Обмеження розмов темою материнства

Після пологів деякі жінки повністю змінюють свої інтереси, забуваючи про книги, хобі, будь-який саморозвиток за межами материнства. Відтепер усі розмови зводяться до грудного вигодовування, памперсів, брязкалець, слинявчиків та інших речей, пов’язаних виключно з дітьми. Якщо співрозмовник намагається запропонувати іншу тему, то він ризикує отримати у відповідь град образ.

Гіперопіка своєї дитини

Як правило, “яжмать” контролює кожен крок свого чада, і без її дозволу дитина навіть не може спілкуватися з однолітками. Апогей такої турботи припадає на період хвороби дитини. У цьому разі оточуючі повинні одностайно висловлювати співчуття хворому, нехай навіть ідеться про легкий нежить, а дитині пішов третій десяток.

Всезнаюча мати

У всьому, що стосується виховання, “яжмать” почувається експертом, і тому вона охоче роздає поради, що нагадують приписи. При цьому, з урахуванням пункту 9, усі її знання обмежуються особистим досвідом.

Подвійні стандарти

“Яжмать” щиро переконана, що їй та її дитині дозволено більше, ніж звичайним людям. Дію, яку в суспільстві вважають проступком і навіть злочином, вона назве дитячими пустощами, якщо це виходить від її чада. Наприклад, мати підлітка, який скоїв крадіжку або завдав побоїв, буде повністю виправдовувати його поведінку, звалюючи всю провину на жертву.

Як стають “яжматерями”

Початкові чинники:

Заздрість

Зазвичай у дитинстві такі дівчатка заздрили більш забезпеченим ровесницям, і у своїх мріях вони уявляли майбутню “ідеальну сім’ю” і розв’язання всіх матеріальних проблем.

Однак із віком мрії так і залишаються мріями, і нереалізованість бажань викликає почуття злості на тих, хто виявився успішнішим і хто живе собі на втіху.

Тривожність

Витоки тривожності “яжматерей” зазвичай беруть свій початок у ранньому дитинстві: можливо, їхні власні матері мало ними опікувалися та не заспокоювали своєю присутністю й допомогою. Відповідно, на цьому ґрунті розвинувся страх перед зовнішнім світом, де кожен сам за себе. “Яжматері” намагаються захистити своїх дітей від загроз і небезпек, але в прагненні захистити власних нащадків не знають міри і проявляють агресивний настрій щодо оточуючих.

Інфантилізм

“Яжмать” часто не може самостійно впоратися з життєвими труднощами, і вона апелює до оточуючих, маніпулюючи власною дитиною, використовуючи її як привід для отримання соціальних пільг і привілеїв. Наявність дитини стає для неї законною підставою не займатися нічим іншим, крім материнства.

Відчуття власної неспроможності

Відсутність облаштованого особистого життя і професійних успіхів залишає таким жінкам лише одну сферу, де вони можуть себе реалізувати, – стосунки з власною дитиною. Найчастіше вони намагаються переконати і себе, і оточуючих, що материнство – це єдиний шлях саморозвитку жінки.

Ба більше, жінки, які проявили себе в інших галузях, удостоюються осудливих відгуків, оскільки їм невідомий справжній сенс життя. “Яжмать” повністю присвячує себе дитині і не бажає думати ні про що інше.

Відчуття власної важливості

Уже в період вагітності майбутня матуся вимагає загальної турботи й уваги, обґрунтовуючи свої претензії тим, що вона виконує вищий обов’язок перед країною і всім людством. Подібна манія величі переноситься потім на дитину, в якій вона бачить майбутнього великого вченого, політика тощо. Вона вимагає, щоб оточуючі схилялися перед її дитиною і жінкою, яка дала їй життя, бо Мати – це центр Всесвіту.

Як поводитися з “яжматір’ю”

На жаль, змінити спосіб думок і дій “яжматерів” найчастіше неможливо, і варто подбати про те, щоб убезпечити себе в процесі спілкування з ними.

• Не виправдовуватися і не відповідати на нетактовні репліки.

“Яжмать” чекає відповідної реакції, щоб вступити в перепалку, тому не варто йти на поводу і намагатися сперечатися – правильно організованої дискусії з нею точно не вийде.

• Ввічливо, але твердо відмовляти на необґрунтовані прохання.

“Яжмать” часто домагається свого, показуючи готовність до публічного скандалу в разі відмови виконувати її прохання. Така безкарність провокує ще більшу нахабність у її поведінці, і це потрібно припиняти.

• Не варто вплутуватися з “яжматір’ю” в листування і чати.

Позиція “яжматері” буде незмінною, і рано чи пізно вона знайде однодумців.

• У разі агресії притягати до відповідальності.

Це лише захист ваших законних прав і нічого більше. “Яжмать” швидко зрозуміє, що це означає її перетворення з жертви на винуватицю. Такий поворот подій її не влаштує, і збентежена матуся, найімовірніше, залишить вас у спокої.

• За можливості обходити “яжмать” стороною.

Краще уникати спілкування з людьми, у чиїй адекватності ви не впевнені.