Формування особистості в психології: етапи та їхні особливості

Формування особистості в психології розглядалося і вивчалося довгі роки. Свої теорії висували як вітчизняні, так і зарубіжні психологи. Загалом усі вони мають на увазі проходження людиною певних етапів у процесі дорослішання і життєдіяльності.

Щоб домогтися справжнього зростання і стати зрілою особистістю, необхідно знати про особливості кожного етапу. Ці знання допоможуть підкоригувати ті чи інші здібності, що важливо в сучасному світі.

Основні чинники формування особистості в психології

Під час становлення особистості індивід набуває якостей, що сформувалися в людей у процесі історичного розвитку. Але потрібно розуміти, що ймовірність появи в людини конкретної якості залежить від цілої низки чинників.

Фактори формування особистості:

1. Виховання в дитинстві та самовиховання в зрілості.Ключову роль у формуванні особистості в психології заведено відводити сім’ї, оскільки саме на цей соціальний інститут покладено основну виховну функцію.

   Як правило, з повноцінних і благополучних сімей виходять гармонійно розвинені особистості. Тоді як невирішені в дитячому віці проблеми ускладнюють подальший процес розвитку індивіда. Усі ми від самого початку входимо в суспільство і діємо в його рамках, дотримуючись принципів, які були запозичені нами від матері й батька.

   Діти переймають стилі, моделі поведінки, ролі, стратегії, тип мислення, вираження емоцій у тих дорослих, які займають важливе місце в їхньому житті. Від батьків дитина неусвідомлено успадковує цінності та ідеали, позитивні та негативні якості. Так, до останніх можуть належати тривожність або недовірливість.

   З часом почуті колись від батьків настанови сприймаються як внутрішній голос. Поступово формуються моральні якості: совість, честь, моральність, але потрібно розуміти, що це відбувається не завжди. Кожна людина використовує отримані в дитинстві знання і виробляє власні уявлення про поведінку, припустиму з соціальної точки зору.

2. Генетика.На Землі не існує пари людей з абсолютно ідентичним набором генів. Деяка складова індивідуальності закладається саме генетично, тому новонароджені здатні виражати базові емоції, тому що їхній темперамент уже визначений.

   Коли йдеться про генетику, роль сім’ї у формуванні особистості настільки ж важлива, як і в процесі виховання. Адже деякі психічні захворювання передаються саме між родичами. Тоді як референтні групи рідних, друзів, колег та інших людей із близького оточення здійснюють соціальний вплив на особистість.

   

3. Досвід життя.Будь-яка подія відбивається на внутрішньому світі людини, найбільш серйозний слід залишають знакові події. Нерідко індивідуальний досвід впливає на подальший перебіг життя. Річ у тім, що в процесі формування і розвитку особистості в психології відбувається виховання сили волі, характеру, здібностей, пошук мотивації.
4. Менталітет і культура.Менталітет або “характер народу” багато в чому залежить від навколишнього середовища, клімату, в умовах яких зазвичай живе група людей. Так, жителі півдня активніші, темпераментніші, схильніші до вираження емоцій, ніж жителі північних регіонів.

   Культура, моральні цінності, прийняті в суспільстві правила прищеплюються з народження і ведуть до формування особистості. Поведінка представників одних культур більш розв’язна, такі люди не приховують своїх природних почуттів, тоді як іншим доводиться стримувати себе, жорстко дотримуватися встановлених правил поведінки.

3 фази формування особистості в психології

Становлення особистості передбачає проходження таких фаз:

1. Адаптація.Необхідно прийняти норми і форми діяльності, що використовуються в конкретній соціальній групі. Інакше кажучи, на цьому етапі розвитку індивід робить усе, щоб стати схожим на тих, хто його оточує.
2. Індивідуалізація.Тепер до людини приходить розуміння того, що вона така сама, як усі. Тому вона намагається знайти свої особливості, прагне до персоналізації.

   

3. Інтеграція.Ця фаза впливає як на формування окремої особистості, так і на розвиток суспільства загалом, у рамках якого діє людина. Останньому необхідно узгодити свою індивідуальність з оточенням, виявляти тільки ті відмінні якості, які здатні принести людям користь – саме в цьому полягає розвиток індивіда.

Поетапне формування особистості в психології

Заведено виділяти такі етапи формування особистості в психології:

• Бажання спілкування або навпаки відсторонення від людей, що закладається ще в перший рік життя. Тут в основу лягають контакти з дорослими, побудовані на емоціях.
• Набуття самостійності та впевненості – проявляється в дитині вже до трьох років завдяки предметній діяльності, що дає змогу познайомитися з речами, які оточують малюка.
• Активне вивчення світу, завдяки властивій дитині допитливості. На цьому етапі, який триває до 13 років, розвиваються комунікативні, трудові навички. Вони тренуються за рахунок сюжетно-рольових ігор, у процесі навчання.
• Статеве дозрівання, вибір життєвих цінностей, професії має завершитися до 20 років. Тут ключову роль відіграють інтимне спілкування, навчально-професійна діяльність.
• Втілення планів, реалізація власних можливостей, отримання задоволення від результатів роботи, виховання дітей – триває до 60 років.
• Заключним етапом вважається заглиблення у творчість, аналіз і переосмислення життя, вчинків.

Виходить, що особистість та її формування не розглядається в психології як статична структура. Навпаки, вважається, що індивід протягом усього життя проходить цілу низку етапів становлення.

Теорії формування особистості в психології

Різні напрями психології по-своєму розглядають процес формування особистості. Існують психодинамічні, гуманістичні теорії, теорія рис, теорія соціального навчення тощо.

Найбільш цілісною, що включає в себе відразу низку позицій з цього питання вважається теорія американського психолога Еріка Еріксона. Він стверджував, що особистість формується за епігенетичним принципом, тобто протягом усього життя людина проходить вісім стадій розвитку. Причому такі стадії визначаються генетично і не піддаються впливу з боку соціальних чинників і навіть самого індивіда.

У психоаналізі формуванням особистості вважається пристосування до життя в соціумі природної, біологічної сутності людини. А саме: індивідові важливо навчитися задовольняти свої потреби в тій формі, яка не буде відкинута суспільством, і виробити захисні механізми психіки.

Гуманістичні теорії А. Маслоу і К. Роджерса суперечать позиції психоаналізу і називають основою формування особистості появу в людини навичок самовираження і самовдосконалення. В основі гуманістичних теорій лежить ідея самоактуалізації, яку вважають ключовою потребою індивіда. Розвиток людини відбувається за рахунок не інстинктивних потреб, а вищих духовних і соціальних цінностей.

Формування особистості в психології розглядається як пошук людиною свого “Я”, розкриття внутрішнього потенціалу. У результаті можна говорити про активного, творчого, безпосереднього, чесного індивіда, здатного нести відповідальність, вільного від шаблонів мислення, мудрого, готового приймати себе й оточення з усіма недоліками.

Серед компонентів особистості заведено виділяти такі властивості:

• здібності, тобто індивідуальні якості, від яких залежить можливість досягнення успіху в будь-якій діяльності;
• темперамент або вроджені особливості вищої нервової діяльності, що визначають реакції людини в соціумі;
• характер – це набір виховуваних якостей, на основі яких встановлюється поведінка по відношенню до себе та оточуючих;
• воля або здатність досягати поставленої мети;
• емоції, тобто душевні хвилювання, переживання;
• мотиви, а саме стимули, що спонукають людину до діяльності;
• установки або переконання, позиція з певного питання.

Формування особистості у вітчизняній та зарубіжній психології

З точки зору розгляду діяльності та формування особистості в психології цікавою є теорія Е. Еріксона. Вважається, що людина проходить вісім стадій, на кожній з яких спостерігається конфлікт між протилежними силами її особистості. Благополучний результат тягне за собою розвиток або формування нових рис. У зворотній ситуації спостерігається невроз і дезадаптація.

Формування особистості в психології за Е. Еріксоном передбачає етапи, де виникають такі протиріччя:

• довіра і недовіра до навколишнього світу – триває від народження до року;
• незалежність і сором, сумніви – до 3 років;
• ініціативність і почуття провини – у період від 4 до 5 років;
• працьовитість і відчуття неповноцінності – 6-11 років;
• усвідомлення приналежності до певної статі та нерозуміння властивої їй поведінки – від 12 до 18 років;
• прагнення до інтимних стосунків і почуття ізольованості від оточення – етап ранньої дорослості;
• життєва активність і зосередженість на своїх проблемах, потребах, інтересах – спостерігається під час середньої дорослості;
• відчуття повноти життя і відчай – пізня дорослість.

Психологи розглядають формування особистості з погляду розвитку суб’єктності щодо власної поведінки людини і припускають наявність таких етапів:

1. Пожвавлення (до року).У цей період дитина знайомиться зі своїм тілом, усвідомлює його, що проявляється як рухові, сенсорні дії, спілкування.
2. Одушевлення (від 11 місяців до 6,5 року).Починається самовизначення людини у світі – малюк вчиться ходити, користуватися предметами, поступово освоює культурні навички, здібності. До трьох років він розуміє свої бажання, можливості, тому в його мові з’являється формулювання “я сам”.
3. Персоналізація (від 5,5 року до 13-18 років).Тепер людина починає вважати себе реальним або потенційним творцем власного життя. Спілкуючись із ровесниками та старшими, вона вибудовує свою ідентичність, поступово усвідомлює, що сама відповідає за своє майбутнє.
4. Індивідуалізація (від 17-21 року до 31-42 років).Відбувається привласнення та індивідуалізація наявних у суспільстві цінностей на підставі власного світогляду, позиції. Індивід бореться з груповими обмеженнями, оцінками інших людей, відходить від стереотипів, чужих думок, тиску. На цьому етапі він вчиться приймати або відмовлятися від того, що дає йому світ.
5. Універсалізація (від 39-45 років і далі).Тут особистість виходить за межі індивідуальності на рівень екзистенціальності. Тепер людина сприймає себе як складову всього людства в контексті світової історії.

Формування особистості безпосередньо пов’язане з віковими змінами. Але зазначені терміни дають великий часовий розкид, і що старша людина, то ширшим є розкид особистісного розвитку – у народі це заведено характеризувати як “розвинений не по роках” або навпаки “застряг у розвитку”. Хоча насправді, ніякого застрягання немає, просто існують відмінності між фізичним і особистісним зростанням.

Також розвиток особистості нерідко розцінюється як зміна індивідуального психологічного простору людини, куди включені:

• тіло;
• навколишні значущі предмети;
• звички;
• стосунки, зв’язки;
• цінності.

Формування особистісної зрілості в психології

Особливості розвитку людини передбачають наявність чинників, що визначають зрілість особистості загалом та її окремих складових. Низка авторів вважає, що зрілість і завершення розвитку деяких функцій пов’язані з віковою і психічною зрілістю.

Хоча формування особистості в психології відбувається протягом усього життя, виокремлюють низку чинників, за якими можна судити про досягнення плата зрілості. Після цього етапу заведено говорити про початок індивідуального шляху розвитку.

Про особистісну зрілість можна судити за такими якостями:

• Відповідальність за власну поведінку, рішення, максимальна кількість контактів із найближчим оточенням. Формування відповідальності можливе лише після відмови від інфантильності, адже остання слугує ознакою відсутності зрілості. Варто розуміти, що на цьому етапі людина також має свободу вибору шляху, варіантів розвитку подій.
• Терпимість набуває особливої вираженості, оскільки дає змогу встановлювати гармонійні стосунки в соціумі. Не менш важливим є терпіння, яке дає змогу індивідові домагатися результатів, що вимагають тривалої роботи.
• Саморозвиток і самоактуалізація, необхідні для постійного поглиблення і розширення знань. У нормі йдеться про внутрішню потребу особистості, але за нерозвиненої внутрішньої структури доводиться говорити про необхідність, викликану зовнішніми вимогами.
• Позитивне ставлення до подій, зовнішнього і внутрішнього світу.

Формування особистості в психології та її становлення відбувається постійно, не перериваючись, водночас низку етапів вважають обов’язковими, оскільки вони залежать від біологічних чинників і правил, що діють у суспільстві. Проте розвиток особистості може набувати будь-яких форм.