Фемінність і маскулінність: їхня природа та особливості

Що це таке? Фемінність і маскулінність – поняття, про які говорили ще в стародавні часи. Йдеться про ознаки та якості, характерні для чоловіків і жінок. Традиційно першим властиво показувати силу й агресію, а другим – слабкість і ніжність.

Як проявляються? У сучасному суспільстві вважається, що жінки та чоловіки однаково можуть виражати різні якості, які належать до протилежної статі. Наприклад, чоловік може бути емоційним і проявляти свої почуття, тоді як жінка дозволяє собі твердість і жорсткість.

Проблема маскулінності та фемінності в сучасному суспільстві

Маскулінність – це певні особливості в психіці, поведінці та статурі, які найчастіше трапляються в чоловіків. Фемінність – це особливості психіки слабкої статі та її модель поведінки.

Можна окремо виділити таке поняття, як гендер. Коли ми говоримо про стать, то маємо на увазі біологічну різницю між організмами, а гендер – це культурна та соціальна приналежність людини.

Якщо йдеться про характеристики маскулінності або фемінності, то мається на увазі гендер і те, яким чином визначається приналежність до одного чи іншого типу. Можна сказати, що вони утворилися під впливом певних правил поведінки, властивих будь-якому індивіду.

Щойно ми з’явилися на світ, світ навколо почав чинити на нас величезний вплив. Вчені провели дослідження, згідно з яким молоді жінки, які народили малюків, тримають діток різної статі по-різному. Перебуваючи в пологовому будинку, ми вже отримуємо стрічки різних кольорів, і про когось кажуть “серйозний малюк”, а про когось – “ну й плакса”.

На формування маскулінності чи фемінності впливає не тільки виховання в сім’ї. Навколо нас багато різних джерел інформації (іграшки, ЗМІ, освіта, норми, традиції, звичаї, мови тощо). Дорослішаючи та пізнаючи все це, ми й формуємо гендерну ідентичність. Хлопчик росте і поступово перетворюється на чоловіка, наприклад, може стати справжнім мачо, а може бути скромним і тихим хлопцем.

Але в окремих випадках самовизначення відбувається незалежно від гендерної складової. Наприклад, коли гендер і стать поділяються на дві незалежні й протилежні категорії – жінки та чоловіки. Так влаштоване суспільство. Хтось розуміє за своєю поведінкою і почуттями, що він схильний до фемінності або ж до маскулінності. Усе це стає очевидним у міру набуття життєвого досвіду.

Типи гендерних ідентичностей

Неправильно буде сказати, що чоловіки повинні мати 100 % маскулінність. Якби це відповідало дійсності, вони були б схожі на неандертальців. Сильна стать може піклуватися, брати відповідальність за когось, мати хобі, що, по суті, є ознаками фемінності.

Ніхто не засуджуватиме чоловіка, який усе це робить. Така сама ситуація і в жінок. Вони працюють на високих посадах, вміють домагатися свого, що теж є проявом маскулінності. Але при цьому не втрачають природної жіночності.

Нині виявлено багато різних типів гендерних ідентичностей. Деякі з них дуже схожі, і в них легко заплутатися.

Звісно, запам’ятовувати все безглуздо. Для власного розвитку буде достатньо просто розуміння багатогранності природи. Розглянемо кілька основних гендерних типажів:

• Трансгендери. Так називають людей, які вважають, що належать не до тієї статі, яка дана їм від народження. Також до трансгендерів відносять тих, хто не вважає себе ні чоловіком, ні жінкою. Такі люди є небінарними та гендер-флюїдними особистостями.
• Полігендер і пангендер. Такі люди відносять себе одночасно до кількох гендерів. Вони можуть бути і чоловіками, і жінками, і андрогінами, і гендер-флюїдами.
• Гендерквір. До цього виду відносять людей, ідентичність і соціальне вираження яких відрізняється від того, що від них очікує громадськість, і від того, як заведено поводитися тій чи іншій статі з народження.
• Гендер-флюїд. У них немає стабільного відчуття приналежності. Одного дня така людина може почуватися жінкою, іншого – чоловіком, а третього – андрогіном.
• Андрогін. Це людина, яка за фізичними показниками має ознаки і чоловічої, і жіночої статі одночасно. Андрогінність проявляється в тому, що люди мають ознаки і маскулінності, і фемінності.
• Агендер. Людина, яка не визнає своєї приналежності до жодної статі.
• Цисгендер. Людина абсолютно згодна з тією статтю, яка дана їй від народження. Наприклад, чоловік твердо переконаний, що він на фізичному і психологічному рівні належить до цієї статі.
• Бігендер. Двостатеві люди. Вони проявляють як чоловічі, так і жіночі якості.
• Демігендер. Людина відчуває в собі переважання якостей однієї статі, але водночас у ній чимало ознак й іншої. Наприклад, чоловік веде абсолютно типовий для нього спосіб життя, але при цьому часом відчуває себе жінкою.

Суть фемінності

Різні фахівці, наприклад, психологи, сексологи, психофізіологи та інші, дають два основних визначення фемінності:

1. Це об’єднані психологічні якості, які найчастіше притаманні жінкам. Основне біологічне завдання жінки – народження дітей і продовження роду. Тому їй властиво бути ніжною, витривалою, співчутливою, поступливою, тендітною, емоційною. Ба більше, від природи жінка більш стійка до зовнішніх негативних проявів, швидше сприймає інформацію, має спритні руки та більш красномовна.
2. Це характеристики, які визначають жіночу стать у суспільстві; те, що, на думку оточуючих, має бути у жінки; особливості поведінки, притаманні їй у певному колі спілкування. Наприклад, із дитинства дівчинку вчать бути витонченою і ніжною: одягають у красиві сукні, відрощують волосся, не дозволяють вступати в конфлікти (битися, лаятися). Якщо дівчинка всього цього не робить, а більше бере приклад із хлопчиків, то вона росте “пацанкою”, а отже, у суспільстві її будуть за це засуджувати.

Можна зробити висновок, що фемінність – це закладені природою і сформовані суспільством поведінкові особливості, а саме:

• ніжність;
• скромність;
• покірність;
• агресія, що рідко проявляється;
• сентиментальність;
• прагнення до сімейних цінностей;
• чуйність;
• інертність;
• терплячість;
• сугестивність;
• небажання займати лідерські позиції;
• низька оцінка себе.

Уявлення про фемінність в історії

Ставлення до фемінності та маскулінності в культурі різних епох було абсолютно різним. Платон стверджував, що жінці притаманне все чуттєве і тілесне, а чоловікові – розумне і душевне. Він вважав представників різних статей божественними створіннями, які мають бути рівними і перебувати у вигідному для них партнерстві.

А ось Аристотель говорив, що чоловіче і жіноче потрібно чітко розділяти за призначенням.

У той час жіночі можливості значно применшувалися, і тому чоловік мав повне право керувати.

Період Античності

Основні якості, за які цінували жінок. Підкорення, боязкість, уміння підлаштовуватися під партнера та створювати затишок у домі. Еталоном жіночності вважалася дама, яка перебуває у шлюбі, виховує дитину, займається всією домашньою роботою і намагається не спілкуватися з іншими чоловіками.

Період Середньовіччя

Основні якості, за які цінували жінок. Боязкість, бажання в усьому догодити, беззаперечне підпорядкування чоловікові, побожність, вірність, цнота до вступу в шлюб, нічим не примітна зовнішність, турботлива мати.

Епоха Просвітництва

Основні якості, за які цінували жінок. Краса, чуйність, пристрасність, прагнення до самовдосконалення, бажання вчитися і реалізовуватися творчо – ось жіночі символи епохи Просвітництва. Також у цей період дами починають цікавитися політикою і стають окрасою суспільства.

Новий час

Основні якості, за які цінували жінок. Тоді починають лунати перші “дзвіночки” в бік рівності статей. Жінка має бути вродливою, прагнути до освіченості, хазяйновитою, грамотною, різнобічно розвиненою. Вона вміє підтримати будь-яку розмову, багато знає, займається благодійністю і може сама обрати собі пару.

Новітній час

Основні якості, за які цінували жінок. У жінці цінуються її інтелектуальні здібності, сміливість. Рівноправність між статями стає все більш вираженою. Вона здобуває освіту і самостійність, починає підніматися кар’єрними сходами і становить гідну конкуренцію чоловікам.

Сучасність

У сучасному світі стереотипні уявлення про жінок, які складалися століттями, зазнають великих змін. Нині важко уявити сучасну жінку зніженою особою з минулих століть – вона дедалі більше проявляє чоловічі риси характеру.

Багато представниць слабкої статі тепер незалежні, мають тверду вдачу, напористі та владні. Вони запросто можуть бути матерями-одиначками і головними годувальницями в сім’ї. Їх часто можна зустріти в професіях, які колись здавалися тільки чоловічими. Там вони будують кар’єру і обіймають керівні посади. Але при цьому жінка може бути м’якою, ніжною і хотіти захисту. За це ніхто її не засудить.

Особливості маскулінності

Маскулінність – це фізичні та поведінкові особливості, відмінні від фемінності, які є знаком чоловіків. До цього поняття включено як біологічну будову тіла чоловіка та його психіку, так і поведінку та зовнішність, які залежать від виховання в сучасному світі.

Перераховувати класичні ознаки маскулінності можна довго, виділимо кілька основних:

• упевненість у собі;
• упевненість у своїх рішеннях;
• безкомпромісність;
• готовність відповісти за свої дії та слова.

Також чоловікам властива імпульсивна поведінка. Часом вони не встигають продумувати свої дії, що нерідко стає причиною виниклих неприємностей.

З мінусів маскулінності можна виділити такі:

• прагнення в усьому керувати;
• грубість;
• жорсткість;
• нахабство.

Чоловіки приділяють досить мало уваги своїй зовнішності та поведінці. Часто вони дуже неакуратні, на відміну від жінок. Їм легко вдається впоратися з однією справою, але ось братися за кілька одразу не варто, у більшості випадків нічого доброго з цього не вийде.

Звісно, всі перелічені риси рідко зустрічаються в одного чоловіка. Це просто певний образ, який відповідає гендерним стереотипам. Але будь-яка з цих особливостей може бути як у жінки, так і в чоловіка. Тому, виходячи з кількості таких рис в однієї людини та їхньої вираженості, і можна зробити висновки про її маскулінність.

Уявлення про маскулінність в історії

У Середні віки чоловік мав бути не лише хоробрим, а й поводитися певним чином: бути чесним і відповідальним, шляхетним, релігійним, ввічливим, щедрим, справедливим і вірним.

У XVII столітті у вищому європейському суспільстві традиційні уявлення про мужність стали змінюватися. Наприклад, король Франції Людовик XIV (1638-1715) славився своїми військовими досягненнями, але при цьому цікавився мистецтвом, дуже любив балет і дорогий одяг.

Після Французької революції 1789 року в чоловіках знову почали цінувати хоробрість, витримку, стриманість і бажання віддати борг суспільству. В епоху Наполеона існував формальний патріархат.

У 1804 році було затверджено Кодекс Наполеона, в якому чоловік описувався як глава сімейства, що має владу над дружиною і дітьми. У його обов’язках значилася турбота про них і необхідність бути прикладом для наслідування. Усе зосереджувалося тільки в його руках. Він міг розпоряджатися своїми володіннями, вирішувати фінансові питання і водночас абсолютно не радитися з жінками.

У XIX столітті було важливо, щоб представники сильної статі мали пристойний моральний вигляд, який був ключовим елементом культури честі. У пошані була хоробрість, тож сильна стать ставала на захист себе або обвинуваченого, якщо хтось сумнівався в гідності його близьких або його самого. Якщо звинувачення паплюжили честь чоловіка, він міг публічно їх спростувати або навіть викликати опонента на дуель чи кулачний бій.

Також дуже велике значення для вигляду чоловіка мали його захоплення, особливо за часів Романтизму (1800-1850). Наприклад, це могли бути полювання, розведення тварин або написання віршів.

Така модель маскулінності протрималася практично більшу частину XIX століття. Саме за нею визначали заможність чоловіків із вищого суспільства. Для нижчих верств населення вона була просто недоступна.

В епоху Романтизму представники сильної статі могли вільно радіти і ділитися своїми успіхами, так само, як прикрощами і невдачами. Але в ділових і політичних колах це було не прийнято.

Свою емоційність можна було проявляти в колі друзів або близьких. Вважалося нормальним, коли чоловік ділився переживаннями та сумнівами зі своїм товаришем. Вони легко могли стати підтримкою одне одному і сказати, що люблять по-дружньому. Дружба була дуже усвідомленою і відповідальною. Щойно між друзями відбувалися якісь непорозуміння, вони одразу намагалися виправити ситуацію.

Наприкінці XIX століття в маскулінності почалася криза. Стали докладатися всілякі зусилля, щоб зберегти традиційний образ мужності. У суспільстві більше не віталося відкрите вираження почуттів та емоцій, навпаки, перевагу віддавали стриманості.

Вихід із становища було знайдено зовсім скоро – зародження руху скаутів, який набув неабиякої популярності в США, Великій Британії та Канаді. У прихильників цього руху був слоган, який відображав визначення мужності для того століття: скаут завжди допоможе, він вірний, надійний, добродушний, галантний, слухняний, радіє життю, старанний, сміливий, акуратний. Альтернативою цьому в континентальній Європі була військова служба.

У житті дуже важливо бути щасливим. І не має значення те, якої ви статі, фемінні чи маскулінні якості у вас переважають.