Фактори та умови розвитку особистості

Про що йдеться? Людина розвивається від самого народження і фактично до смерті. Це відбувається не спонтанно, на процес впливають як внутрішні, так і зовнішні причини. Фактори розвитку особистості – її рушійні сили.

Якими бувають? Є кілька теорій формування особистості, але всі вони сходяться в одному. Вплив чинять як навколишнє середовище і соціум, так і сама людина. Вони діють завжди комплексно, а окремо відіграють дуже невелику роль.

Суть розвитку особистості

Розвиток особистості – один із великих розділів психології, що описує закономірності та особливості формування психіки людини. Він містить безліч теорій, які іноді доповнюють, іноді суперечать одна одній. Процес розвитку особистості починається з моменту народження людини і триває все життя, тому важливо простежувати його закономірності та своєчасно коригувати негативні прояви.

Науковці та фахівці-практики, які вивчають розвиток людини, досі не дійшли єдиної думки щодо того, яке визначення особистості вважати єдино правильним, адже для того, щоб його точно сформулювати, потрібно врахувати безліч понять.

Наймісткішим і найточнішим на сьогодні вважається таке визначення: особистість – це індивідуум із певним набором психологічних характеристик, що відрізняють людей одна від одної, які лягають в основу значущих для соціуму вчинків.

Щоб бути більш об’єктивними, наведемо ще кілька визначень:

• особистість – соціальний суб’єкт із сукупністю виконуваних ним особистісних і соціальних ролей, накопичених знань і досвіду, уподобань і звичок;
• особистість – це індивідуум, який самостійно формує і контролює своє життя та несе відповідальність за нього.

Крім поняття “особистість”, у психології використовують поняття “індивід” і “індивідуальність”:

• індивід – це окрема людина з властивими їй унікальними вродженими і набутими характеристиками;
• індивідуальність – це сукупність притаманних людині унікальних якостей, що відрізняють її від інших індивідуумів; своєрідність особистості та психіки людини.

Існує два типи чинників розвитку особистості: зовнішні (соціум, середовище проживання та виховання) і внутрішні (особиста активність людини, відсутність або наявність прагнення до розвитку). Існує й інша система градації чинників: спадковість, середовище та виховання.

Теорії розвитку особистості залежно від чинників

Існують різні теорії розвитку особистості та думки щодо цього. Наразі в педагогіці та психології виокремлюють три основні напрями: біологічний, соціальний і біосоціальний.

Основні тези цих теорій і визначені ними чинники розвитку особистості:

Біологічний напрям

Людина – це природна істота, її поведінка зумовлена дією вроджених потреб, потягів та інстинктів. Розвиваючись, людина підкоряється вимогам соціуму, пригнічуючи свої природні потреби заради виконання нав’язаних їй соціальних ролей. Типовий представник цієї теорії – Зигмунд Фрейд.

Соціальний (соціологічний напрям)

Адепти цього напряму дотримуються протилежної точки зору. Вони стверджують, що людина – це біологічна істота, і соціум чинить на неї найбільший вплив, зокрема, соціальні групи, які є найчастішими для її перебування в них і спілкування, та соціальні ситуації, які впливають на її поведінку і розвиток. Прихильники соціального напряму вважають, що чим нижчий розвиток особистості, тим більше виражені її інстинкти та біологічні риси.

Біосоціальний напрям

Його прихильники намагаються об’єднати несумісне. Вони вважають, що психічні процеси (мислення, воля, увага, сприйняття) залежать від біологічних особливостей людини, а здібності, інтереси та спрямованість особистості безпосередньо пов’язані з соціальними факторами зростання і розвитку. Прихильники цієї точки зору штучно ділять особистість на частини, що не дає змоги пояснити закономірності її розвитку та поведінки.

Сучасна психологія розглядає особистість у комплексі, вважаючи, що її біологічний аспект невіддільний від соціального. На розвиток особистості людини впливають як її психофізичні індивідуальні особливості, так і соціальне середовище. Доповнює цей комплекс власне прагнення індивідуума до самовдосконалення та його активність.

Теорія і практика вивчення цих закономірностей, а також експериментальна складова сформовані в багатьох наукових дисциплінах. У результаті вдосконалення навчально-виховного процесу сформувалася єдина система розвитку молодого покоління, що враховує вплив середовища, здібності самої особистості та цілеспрямовану діяльність викладачів.

Основні чинники розвитку особистості:

• стандартна та гендерна соціалізація;
• мікросередовище (сім’я, однокурсники, колеги, друзі);
• психічний і сексуальний розвиток;
• вплив культури та мистецтва;
• генетика та біологія.

Незважаючи на те, що існує безліч теорій і дослідників шляхів формування особистості, вони сходяться в одному: особистістю не народжуються, а стають. З’являючись на світ, немовля являє собою щось на кшталт базового набору, що розширюється з кожним роком. Людина не перестає вдосконалюватися до самого останнього свого дня.

Біологічні чинники розвитку особистості

Ми йдемо індивідуальним шляхом розвитку, тому що це закладено в нас генетично. Немає двох однакових людей, вони відрізняються як фізичними особливостями, так і вродженими схильностями до швидкого освоєння певних видів діяльності. Це дає їм перевагу перед іншими, можливість легко і якісно опанувати певні професії. Люди відрізняються один від одного характером, здібностями, типами темпераменту.

Біологічний чинник розвитку особистості – це спадковість, яка є властивістю організму передавати наступному поколінню унікальні особливості та якості.

Передача інформації відбувається через гени. Спадковість стосується як загальнолюдських властивостей, так і відмінностей людей одна від одної.

Що передається у спадок:

• фізіологічні ознаки людини як виду;
• расові, гендерні, етнічні відмінності;
• індивідуальні фізіологічні особливості (тип обміну речовин, артеріальний тиск, резус-фактор);
• особливості вищої нервової діяльності;
• аномалії різних органів;
• деякі захворювання, що переходять від покоління до покоління.

Дослідники, які вивчають розвиток особистості, довго не могли розв’язати проблему, пов’язану з передачею у спадок здібностей. Що успадковується: здібності чи задатки? У підсумку вони дійшли висновку, що успадковуються лише задатки. Це – анатомо-фізіологічні особливості організму людини, які можуть стати передумовами розвитку в неї здібностей, схильність до якоїсь діяльності.

Види задатків як біологічних чинників розвитку особистості дитини:

1. Загальнолюдські – притаманні людині як виду живих істот (особливості будови мозку, нервової системи).
2. Індивідуальні – притаманні конкретному індивідууму (особливості інтелекту, будова слухових, зорових, кінестетичних аналізаторів, кори головного мозку).

Здібності – це індивідуальні особливості особистості, невід’ємні умови успішної реалізації в різних видах діяльності.

Властивості здібностей – це швидкість, глибина і міцність оволодіння найбільш продуктивними способами діяльності. Їхній найвищий прояв – талант і геніальність.

Вони не набуваються людиною з моменту народження, а формуються протягом усього життя. Можна успадкувати лише задатки, і лише від виховання та навчання залежить, розвинуться вони у здібності чи ні.

Сучасна педагогіка націлена на виявлення в людини спеціальних задатків до якогось виду діяльності. Це музичні, акторські, спортивні, художні, лінгвістичні задатки. Було встановлено, що люди, які володіють ними, дуже швидко просуваються в різних видах діяльності й досягають високих показників.

Варто створити умови для появи спеціальних задатків, і вони можуть проявитися в людини не тільки в дитинстві, а й у свідомому віці. Якщо ми подивимося на сімейні династії музикантів, акторів, художників, то побачимо, що спеціальні задатки можуть передаватися у спадок.

Соціальні чинники розвитку особистості

До соціальних чинників, що впливають на розвиток особистості, належать природне і соціальне середовище, а також виховання.

Середовище – навколишня дійсність, що нас оточує, в умовах якої людина росте і розвивається.

Природне середовище виявляє свій руйнівний або творчий вплив на формування людської особистості такими чинниками, як кліматичні особливості, радіаційний фон, можливі стихійні лиха.

Соціальне середовище містить у собі макросередовище і мікросередовище:

• макросередовище – це вся соціальна і державна система, економіка, політика, ідеологія держави, морально-правові норми врегулювання життя суспільства;
• мікросередовище – це найближче оточення людини (сім’я, однокурсники, колеги).

У мікросередовищі людина перебуває більшу частину часу, тому воно справляє найзначніший вплив на особистість.

Без соціального середовища був би неможливий повноцінний розвиток, це найважливіший фактор, оскільки за відсутності впливу суспільства немає жодного шансу стати особистістю.

За допомогою виховання можна регулювати в заданому напрямку вплив спадковості та мікросередовища. Це один із найважливіших чинників формування особистості.

Навчання молодшого покоління відбувається в навчальних закладах, де педагоги формують і розвивають особистість учнів і студентів. Викладачі виявляють їхні здібності й таланти, розвивають, орієнтуючись на індивідуальні особливості учнів у вигляді задатків. Виховання і навчання може бути успішним лише тоді, коли воно веде людину в зону найближчого розвитку, випереджаючи її власний.

Додаткові чинники розвитку особистості

Досвід

Усе своє життя людина набуває особистого досвіду, що містить у собі знання, уміння та навички, отримані в різноманітній діяльності. Його структура відрізняється від особистісного досвіду, що містить у собі переживання психіки з приводу сенсу діяльності. Особистісний досвід допомагає робити висновки з пережитих подій, формувати погляди та переконання.

Якщо в людини є хоча б мінімальний досвід, вона набуває здатності пізнавати навколишній світ і перетворювати його, досягати поставлених цілей. Якщо досвід допомагає досягти позитивних результатів, ми рухаємося шляхом прогресу, якщо результат негативний – розвиток гальмується.

Соціальне оточення

Із самого народження ми потрапляємо в обійми соціуму і змушені взаємодіяти з його суб’єктами. Спочатку це сім’я, потім до неї підключаються інші соціальні інститути. Ми набуваємо досвіду, що створює наш світогляд і внутрішні переконання. Різні люди виносять різний досвід зі схожих соціальних ситуацій, що формує індивідуальність людини.

Давайте подивимося, як проявляється вплив чинників навколишньої дійсності на розвиток особистості:

• Успішність. Якщо нас оточують успішні люди, ми за їхнім прикладом мотивуємо себе на досягнення цілей і будуємо амбітні плани.
• Поважність. Діти, перебуваючи в суспільстві, де прийнято шанобливо ставитися один до одного, переймають цей стиль поведінки, і навпаки.
• Наявність високого інтелекту та рівня культури. Спілкуючись із розумними, вихованими й освіченими людьми, ми мимоволі прагнемо бути схожими на них.
• Здоров’я та фізична форма. Обертаючись у суспільстві людей, які прагнуть здорового способу життя, ми бачимо наочний результат такої стратегії і хочемо приєднатися до них. І навпаки: якщо підліток проводить свій час там, де заохочується вживання алкоголю та нікотину, як атрибутів “дорослості”, то, щоб не стати “білою вороною”, він робитиме те саме.

Культура

Певний пласт культури належить усій людській цивілізації та чинить однаковий вплив на формування особистості, незалежно від суспільного ладу. Однак кожне суспільство доповнює цю основу власним унікальним культурним досвідом. Значне місце в ньому відводиться релігійному компоненту. Незаперечно, що людина, вихована в християнському середовищі, має чимало відмінностей у своїх поглядах і поглядах від особистості, вихованої в традиціях ісламу.

Фізичне оточення

Географічні та кліматичні чинники фізичного оточення не так сильно впливають на формування особистості, як соціальні аспекти. Вони більш значущі для вироблення національної свідомості, почуття приналежності до певного етносу. Проте можна простежити деякі закономірності, пов’язані з ареалом проживання. Жителі півночі, наприклад, більш доброзичливі, відкриті й гостинні, ніж населення південних широт.

Розвиток людини ніколи не зупиняється, вона зростає, здобуває нові знання та вміння. У педагогіці основні чинники розвитку повноцінної особистості – це рушійні сили, що допомагають індивідууму реалізуватися. Неможливо передати у спадок успішність і успішність, повноцінна реалізація людини залежить від виховання і впливу соціуму.