Якщо на Заході подвійними іменами нікого не здивувати, то в Україні вони не надто популярні. Хоча останнім часом інтерес до них зростає, і все більше дітей отримують їх. Причини: батьки хочуть бути оригінальними, мають різне віросповідання або в такий спосіб дійшли компромісу, коли не змогли зупинитися на чомусь одному.
Подвійні імена – зовсім не віяння чужих нам традицій. З давніх часів дитину нарікали двічі, тоді як в інших країнах цей звичай з’явився з приходом християнства. У будь-якому разі добре підібране подвійне ім’я – це красиво і незвично. Є думка, що його володар щасливіший і успішніший у житті та має додатковий захист від негативних впливів. У нашій статті ми розповімо, як з’явилися подвійні імена, чому батьки дають їх своїм дітям і в чому їхні плюси та мінуси.
Чому дітям дають подвійні імена
Називати дітей подвійними іменами почали давно. У деяких народів це навіть стало традицією, яка своїм корінням сягає глибоко в національну історію.
У дитинстві дитина сприймає своє ім’я як вібрацію, яка складається з певного поєднання звуків у словах. Це відчуття присутнє протягом усього життя людини. Існує думка, що ім’я може заздалегідь визначити долю. Іноді люди, вже ставши дорослими, самі вирішують взяти подвійне ім’я. Це дає їм відчуття, що вони починають усе з нуля і, можливо, стануть більш щасливими.
За православними традиціями під час хрещення дитині дають тільки одне ім’я і, відповідно, одного ангела-охоронця. Католицька ж віра передбачає подвійні імена. Цей звичай з’явився 761 року. Тоді священники були зобов’язані давати дитині християнське ім’я. Якщо батькам воно не подобалося, то малюк отримував одне християнське ім’я, а інше те, яке обрали рідні.
Якщо дане під час хрещення ім’я відрізняється від того, що записано у свідоцтві про народження, то можна вважати, що в дитини подвійне ім’я. Таке трапляється нерідко, адже багатьох сучасних імен просто немає у святцях.
Деякі батьки нікому не розповідають про друге ім’я, дане дитині під час хрещення, щоб малюка не наврочили або не навели на нього порчу. Досить часто про ім’я, з яким людину хрестили, забувають. Світське є основним, а друге просто залишається записаним у документах про хрещення.
Подвійні імена зазвичай записуються через дефіс. Але іноді це два окремі слова. Власницями таких імен стають найчастіше жінки, бо це вважається привабливим і незвичним. Юзеф Булатович (польський афорист) колись сказав: “У вродливої жінки завжди гарне ім’я”.
Батькам варто задуматися і про ласкаве звучання імені. Наприклад, Марію-Єлизавету складно буде додзвонитися додому з вулиці. Набагато простіше просто покликати Машу. Тому краще, якщо одне з імен буде коротке, наприклад, Анна-Марія тощо. Іноді вони можуть римуватися – Белла-Стелла.
Також слід звертати увагу на поєднання імені та по батькові. Є країни, в яких по батькові не прийняті, тому там назвати хлопчика чи дівчинку подвійним ім’ям, наприклад, Марк-Едуард чи Олена-Вероніка, цілком природно. Але в українських реаліях потрібно враховувати, що імені доведеться поєднуватися з по батькові, і це може звучати не надто красиво.
Якщо йдеться про подвійне ім’я хлопчика, то постає ще одне цікаве питання: яке по батькові буде в його дітей. Та й із заповненням різних документів доведеться повозитися. Не у всіх бланках вистачить місця для запису. При цьому не варто забувати, що бувають подвійними не тільки імена, а й прізвища. І якщо все це поєднується в однієї людини, то знадобиться кілька рядків для запису.
Утім, сьогодні вже не така рідкість – зустріти людину з подвійним ім’ям. Причини, чому батьки зробили такий вибір, можуть бути різні:
- це нестандартно, як правило, таке ім’я легко запам’ятати, і звучить воно незвично;
- бажання дати ім’я-оберіг дитині від пристріту і псування;
- якщо імена підібрані вдало, вважається, що люди, які їх носять, домагаються в житті набагато більшого успіху;
- мати й батько наполягають кожен на своєму варіанті й таким чином приходять до компромісного рішення.
Подвійні імена в Україні
Два імені – звична історія для Європи чи США. В Україні поки що таке зустрінеш нечасто, через погане поєднання з по батькові та загалом незвичність для нашого менталітету. Якщо ж дитині вирішено надалі жити за кордоном, то подвійне ім’я звучатиме цілком доречно.
Якщо дитину не влаштовує її ім’я, то під час отримання паспорта в 14 років вона може його змінити.
Деякі дають подвійні імена своїм дітям, виходячи із забобонів. Вважається, що недоброзичливці не повинні знати, як звуть людину, щоб не нашкодити їй. Саме тому під час хрещення дітей нарікали двома іменами – тим, яке відповідало святцям, і даними батьками.
Іноземні подвійні імена
З іноземними подвійними іменами справа значно простіша, ніж з українськими, адже вони не передбачають по батькові. Тому в Європі заведено мати одне головне ім’я та одне або навіть кілька середніх, які знаходяться між основним і прізвищем. Так набагато простіше назвати людину і дати їй самій право вибору, яким ім’ям вона хоче користуватися в майбутньому.
При цьому змінювати документи не потрібно. Вважається, що ім’я може вплинути на майбутнє людини, а коли їх кілька, то дитина від кожного може взяти щось хороше.
У деяких країнах у дітей може бути до 4 імен одночасно. Як правило, вони даються на честь померлих родичів. Таким чином пам’ять про них залишається жива ще довгі роки.
У тих, кому не дуже важливі спогади про предків, середнє ім’я може бути загальним, якоюсь назвою або красивим іншомовним словом.
На Заході подвійні імена дають дітям таким чином, що вони в поєднанні з прізвищем утворюють ініціали.
Нарікати дітей так стали не дуже давно. До XVIII століття одного імені та прізвища було цілком достатньо. Про це можна судити за документами тих часів, де залишилися записи про шлюби, смерті та дні народження британців.
Після прийняття християнства новонароджених називали за церковними святцями, тобто іменами тих святих, у день пам’яті яких вони народилися. Але це спричинило деякі проблеми. Перша полягала в тому, що батьки практично не мали права самим вибрати ім’я, яке їм сподобалося, для малюка, тому що він цілком міг з’явитися в той день, коли народився святий, чиє ім’я вони не хотіли б використовувати.
Друга проблема – вибір варіантів був дуже обмежений, тому часто зустрічалися люди з однаковими іменами та прізвищами.
Згодом це стало сприйматися як удача, бо означало, що в дитини з’являється кілька ангелів-охоронців. До речі, були часи, коли священнослужителі отримували гроші за кожне нове ім’я, тому вони були як ніхто інший зацікавлені в продовженні цієї традиції.
Імен можна було дати стільки, скільки захочеться. Навіть зараз в англійському законодавстві немає чіткого обмеження їхньої кількості. Однак суспільством заведено все-таки зупинятися максимум на 4 варіантах, але є й ті, кому цього замало. Наприклад, батьки футболіста Чарлі Отуея дали йому 11 середніх імен (так звали гравців соккер-команди “Квінс Парк Ренджерс”): Ентоні Філіп Девід Террі Френк Дональд Стенлі Джеррі Гордон Стівен Джеймс.
Спочатку середні імена були традиційними. Доволі часто тут використовували імена старших членів сім’ї, наприклад, батьків, дідусів, мам і бабусь.
Потім як ім’я стали використовувати прізвище. При цьому воно могло бути як близького родича, так і якоїсь історичної особистості або просто відомої людини. У Шотландії є традиція як середнє ім’я брати дівоче прізвище матері, а в США – популярних політиків.
У сучасному світі середнє ім’я можна вибрати будь-яке – воно може позначати якусь тварину, географічний об’єкт, марку машини, бренд або інші вподобані слова.
Відомі володарі подвійного імені
Завдяки своїй праці Джулія Робертс давно зробила власне ім’я брендом, тому багато хто навіть не знає, що в неї воно не одне. Друге ім’я актриси – Фіона. Причому воно не дуже вдало звучить у поєднанні з першим. У Джулії є племінниця, теж акторка, яка якраз володіє двома іменами, які чудово поєднуються, – Емма Роуз Робертс.
Своїм незвичайним звучним ім’ям актор Леонардо Ді Капріо завдячує відомому художнику Леонардо Да Вінчі. В одному зі своїх інтерв’ю він сказав, що мама назвала його саме на честь цього великого майстра. А ось друге ім’я, яке Лео особливо не афішує, перейшло до нього від дідуся з німецьким корінням Вільгельма Інденбіркена.
Зараз подвійним ім’ям уже нікого не здивуєш. Залишається тільки чекати на нові поєднання, які обов’язково принесуть удачу своєму власникові. Відомий французький письменник Франсуа де Ларошфуко сказав: “Гучне ім’я не звеличує, а лише принижує того, хто не вміє носити його з честю”.
