Про основні функції комунікації людина думає тоді, коли розуміє, що вона набагато ширша, ніж просте спілкування. Адже передача інформації може здійснюватися за допомогою найрізноманітніших інструментів.
Наприклад, піднята брова і погляд із прищуром без жодних слів розкажуть про інтерес співрозмовника до вас. А отже, можна говорити про емоційну складову комунікації. Коли ж мама, звертаючись до дитини, каже “не чавкай, будь ласка”, її слова мають повчальний, а в широкому сенсі – соціальний характер. І малюк засвоює соціально-культурні патерни суспільства, в якому йому належить рости.
Ось і виходить, що в комунікації закладено набагато більше, ніж у спілкуванні. І про те, які функції вона виконує в людському суспільстві, розповімо далі.
Цілі та потреби процесу комунікації
Комунікація – це процес передання інформації, у якому беруть участь від двох людей і більше. Мета такого процесу – обмін відомостями, повідомленнями, зміст яких зрозумілий усім сторонам-учасникам.
За допомогою передавання та приймання повідомлень вирішуються такі завдання:
- Інформування про що-небудь інших людей (наприклад, новинна стаття в газеті).
- Попередження про щось (наприклад, табличка на будинку “Обережно! Бурульки!”).
- Пояснення чого-небудь (наприклад, навчальний посібник).
- Розвага (наприклад, мультиплікаційний фільм або казка).
- Переконання кого-небудь (наприклад, плакат, що пропагує відмову від куріння).
- Опис чого-небудь (наприклад, передача про природу).
Розв’язання цих завдань і є метою комунікації. Варто зауважити, що в контексті одного процесу переслідується, як правило, одночасно кілька цілей. Так, наприклад, передача може бути й інформаційною, і навчальною, і розважальною.
Людина потребує комунікації, оскільки, застосовуючи її, вона може задовольнити свої соціальні потреби. Тобто її бажання вступити в процес приймання та передавання інформації зумовлене її прагненням до реалізації власних інтересів. Відповідно, перелічені вище цілі спілкування необхідні для:
- самозбереження;
- особистих потреб;
- взаємодії з оточуючими;
- культивування стосунків;
- формування в оточуючих певної думки за допомогою переконання;
- об’єднання людей або груп людей у більш численні структури;
- реалізації різних форм контролю над людьми (сюди слід віднести пропаганду);
- демонстрації творчих здібностей;
- розуміння навколишнього світу, нашого в ньому місця (думки про себе, про віру в будь-що, про ставлення до оточуючих, про істинність якихось явищ).
5 основних функцій комунікації
У життєдіяльності людей комунікація може мати те чи інше призначення, функцію. Залежно від того, які цілі переслідує учасник спілкування, у комунікаційний процес і його структуру будуть закладені певні функції.
Які функції виконує комунікація?
Інформаційна
Під інформацією прийнято розуміти відомості та знання, які зберігаються і передаються людиною. У цьому разі комунікація виступатиме як провідник, за його допомогою між учасниками спілкування відбувається обмін точками зору, висновками, ідеями, міркуваннями тощо.
Інформаційна функція може сприяти досягненню будь-якої мети, розв’язанню задачі або здійснювати процес вибудовування та збереження взаємовідносин між комунікантами.
Соціальна
Ця функція формує і розвиває принципи культури у взаєминах між людьми. Вона сприяє генеруванню думок, переконань, рефлексів на певні події. Існування культури неможливе без комунікації. Перебуваючи в суспільстві, людина змушена дотримуватися сформованого набору правил для того, щоб плідно взаємодіяти з іншими людьми, матеріалізовувати важливі для соціуму ідеї, бути людиною.
Соціальна функція комунікації в психології забезпечує учасникам суспільства здобуття певного культурного рівня, завдяки якому вони набувають можливості співіснувати одне з одним у рамках цього суспільства.
Експресивна
За допомогою цієї функції учасники спілкування демонструють і усвідомлюють емоційний стан один одного. Першим етапом у процесі вибудовування стосунків є встановлення контакту. Причому для подальшого спілкування важливо надати вербальну інформацію (представитися) і невербальну (посміхнутися, потиснути руку). Така інформація дасть змогу висловити свої емоції щодо візаві (симпатія/антипатія), а також зрозуміти його почуття щодо вас.
Експресивна функція дає змогу висловити емоційні переживання, що супроводжують спілкування. Вербальні та невербальні інструменти, що використовуються при цьому, ґрунтуються на тому стилі комунікації, якому учасники віддали перевагу. При цьому обраний стиль може посилювати або мінімізувати інформаційну функцію комунікації.
Для людини, чия діяльність пов’язана з творчістю, експресивна функція відіграє важливу роль у спілкуванні. Це зумовлено тим, що плід її праці є відображенням внутрішнього чуттєвого світу або емоційного сприйняття світу зовнішнього. Своїм творінням вона бажає пробудити в іншій людині певні почуття, які якоюсь мірою можуть змінити її власні емоції.
Прагматична
Ця функція комунікації в суспільстві визначає регламент вчинків усіх учасників і дає змогу організовувати їхні колективні дії. Вона може сприяти мотиваційному впливу на комуніканта або, навпаки, накладати заборону на будь-які його кроки.
Вектор спрямованості може бути звернений як на себе, так і на партнера. Такі процеси зумовлені тим, що індивід комунікує з оточуючими для того, щоб задовольняти якісь свої потреби. Це, своєю чергою, накладає відбиток на його вчинки. І щоб поведінка індивіда не вибивалася з припустимих рамок, прийнятих у цьому суспільстві, його діяльність потребує обов’язкового контролю та коригування.
Інтерпретативна
Для правильної оцінки бажань, ідей, емоцій, принципів партнера необхідна ця функція комунікації. Потрібно розуміти, що за допомогою спілкування відбувається не тільки передача інформації, а й інтерпретація цієї інформації відповідно до прийнятої системи соціальних і політичних установок.
Частина іноземних учених називають таку функцію interpretation function, тобто акцентують увагу на тому, що під час обміну інформація піддається інтерпретації через призму певних поглядів. Проте ця функція комунікації є найбільш використовуваною під час передання досвіду, оцінки, думки тощо.
Вивчаючи різні сторони комунікаційних функцій, слід враховувати, що вони рідко зустрічаються в чистому вигляді. Як правило, кожен тип спілкування має сукупність призначень. Плюс до всього на варіативність поєднання функцій впливають рівні міжособистісних комунікацій, серед яких виокремлюють:
- Соціально-рольовий рівень відображає передбачувану роль індивіда в суспільстві і може бути реалізований тільки за умови повного розуміння правил того середовища, яке оточує людину. Причому незалежно від ступеня близькості учасників (родичі, друзі, знайомі, незнайомі) комунікація відбувається анонімно.
- Діловий рівень передбачає партнерство, колективну діяльність. Відповідно, призначення комунікації – підвищити результативність спільної роботи. Для учасників спілкування важливо правильно оцінити один в одному здатність справлятися з тими чи іншими зобов’язаннями і завданнями.
- Інтимно-особистісний рівень допомагає людині задовольнити потребу в співпереживанні та розумінні. Між партнерами, які здатні забезпечити такий рівень комунікації, існують довіра, емпатія та психологічна спорідненість.
Класифікація функцій комунікації у спілкуванні, запропонована Якобсоном
Нині комунікативістика орієнтується на класифікацію, прийняту лінгвістом Романом Йосиповичем Якобсоном. Якщо виразити процес комунікації у вигляді схеми, то, на думку Якобсона, потрібно виокремити такі елементи, як: адресант, адресат, повідомлення, контекст, контакт і код. У процесі комунікації її учасники якимось чином виокремлюють ті чи інші складові залежно від смислового навантаження конкретного етапу спілкування. Інакше кажучи, в якісь моменти важливою роллю наділений сам адресант, а в інші – його манера подачі інформації.
Таке домінування елементів визначатиме функції комунікації, які Р.О. Якобсон розділив на три типи.
Емотивна
Ця функція в комунікації є чільною, якщо в повідомленні важливу роль відіграє сам мовець (адресант) – його точка зору, думка про предмет комунікації, емоції. Тобто людина передає не об’єктивну інформацію, а суб’єктивну, з урахуванням своїх власних вражень.
Наприклад:
- На мою думку, цей фільм вартий уваги.
- Мені вкрай неприємна ця тема.
- У твоїй поведінці я не бачу нічого хорошого.
- Бажаю тобі всього найкращого!
Конативна
У цьому випадку домінуючу роль відіграє адресат. Процес комунікації сконцентрований на тому, щоб здійснити на цю людину певний вплив: спонукати її виконати якусь дію, змінити думку, вплинути на рішення тощо. Трактування комунікативної ситуації буде визначено тим, наскільки ефективно адресант домагається своїх цілей від адресата.
Наприклад:
- Я закликаю вас одуматися!
- Не чіпати руками!
- Підійди до мене.
- У разі пожежної тривоги користуйтеся евакуаційними виходами.
Референтивна
Комунікація матиме цю функцію, якщо в процесі спілкування основна увага спрямована на те, про що говорять, тобто на контекст. Під контекстом Р. О. Якобсон розумів тему спілкування, зміст бесіди.
Наприклад:
- Боривітер належать до родини соколиних.
- Минулої неділі відбулася виставка робіт художників-самоучок.
- У цьому будинку проживає п’ять багатодітних сімей.
- XXVIII з’їзд КПРС був останнім в історії СРСР.
Поетична
У цьому випадку головний акцент ставиться на формі повідомлення, а не на його смисловому змісті. Інакше кажучи, важливу роль відіграватиме не те, яке значення мають сказані слова, а те, як ці слова згруповані, якій структурі вони підпорядковуються, наскільки вони виразні. Тобто поетична функція реалізується в самому повідомленні.
Здебільшого цю функцію несуть твори мистецтва, плоди творчості (вірш, роман, картина, танець тощо). Проте її можна виявити і в рекламі, і в політичних слоганах, що покликані привернути увагу, або ж у повсякденному спілкуванні, коли потрібно домогтися яскравості чи невимушеності для інформації, що транслюється.
Наприклад:
- Квас – не Кола, пий Ніколу!
- Є ідея – є IKEA.
- Почекаємо під дощем.
- Я на цьому собаку з’їв.
Фатична
До цієї функції комунікації належить усе те, що спрямоване на підтримання спілкування між співрозмовниками. У такій ситуації відбувається зміщення фокусу уваги з інформативності повідомлення на встановлення контакту і закріплення зв’язку, а також на завершення розмови.
По суті, фатична функція визначає структуру соціальних взаємовідносин, чи то дружня бесіда, чи то спілкування між членами сім’ї, чи то розмова товаришів по службі тощо. Як типові ситуації, у яких має місце спілкування з фатичною функцією, – привітання і прощання, шаблонні тости під час застілля, заставка на початку телепередачі, радіопозивні та інше.
Наприклад:
- Приємного апетиту. Дякую.
- Дякую за приділений час. До побачення!
- Вас вітає канал “Ізолента”.
- Ти мене чуєш? – Чудово чую.
Метакомунікативна
Ця функція загострює увагу на комунікаційному коді. Оскільки повідомлення, що передається, має бути зрозумілим не тільки адресату, а й адресантові, необхідні певні правила, що допомагають зберігати сенс послання. Метакомунікативна функція комунікації полягає в тому, щоб визначати норми правильного тлумачення вербального і невербального спілкування.
Приміром, таку функцію може виконувати підручник російської мови, адже в ньому укладено правила написання слів, формулювання речень і розставлення розділових знаків у такий спосіб, щоб смисл виразу був правильно викладений однією стороною і безпомилково прийнятий іншою стороною спілкування. Так, знаючи правила утворення форм дієслів, ми розуміємо різницю між словами “поїмо” і “поїдемо”. І навпаки, якщо не знати цих правил, то значення фрази спотворюється: “Поїмо завтра” або “Поїдемо завтра”.
Наприклад:
- Сполучення -чк-, -чн- пишуться без м’якого знака.
- Пішохід повинен починати рух після того, як водій побачить його і вживе заходів до зупинки, тобто буде встановлено візуальний контакт із водієм.
Для зміни смислового навантаження виразу достатньо вимовити його з іншою інтонацією або супроводити певними невербальними сигналами. Залежно від кінцевого значення повідомлення, воно відіграватиме ту чи іншу роль у життєдіяльності людини, тобто виконуватиме певну функцію. Мета дослідження комунікації за допомогою функціонального аналізу полягає в тому, щоб зрозуміти її соціальну роль у людському співтоваристві та зуміти максимально правильно визначити суть.
